Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Лесько А.О., Червинської М.Є.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за рахунок заставного майна за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 06 травня 2011 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Харкова 21 жовтня 2011 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 06 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17 січня 2012 року,

У вересні 2009 року та у лютому 2010 року ПАТ «Райффайзен банк Аваль» звернулося до суду з окремими позовами до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на предмет іпотеки, які об'єднані судом в одне провадження для спільного їх розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог, посилалось на те, що 09 вересня 2004 року між ним (на той час акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль») та ОСОБА_3 укладено Генеральну угоду № 23 з подальшими її змінами і доповненнями, у межах якої між сторонами був укладений Кредитний договір № 014/02/3-1392-06 від 12 вересня 2006 року про надання ОСОБА_3 кредиту у розмірі 230 тис. доларів США з кінцевим строком його погашення 09 вересня 2009 року та сплатою щомісячно за користування кредитними коштами 14% річних.

Крім того, 16 лютого 2007 року у межах зазначеної Генеральної кредитної угоди між тими ж сторонами укладено ще один Кредитний договір № 014/01/1-152-07, згідно якого ОСОБА_3 надано кредит у розмірі 120 тис. доларів США з кінцевим строком його погашення 15 лютого 2010 року та сплатою щомісячно за користування кредитними коштами 14% річних.

08 червня 2007 року з метою забезпечення виконання позичальником своїх договірних зобов'язань за вищевказаними кредитними договорами, між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки № 23/1-07, предметом якого є належне йому на праві приватної власності нерухоме майно: нежитлові приміщення № № 5-14, 11 літ. «М-1» загальною площею 241,2 кв.м., нежитлові будівлі літ. «Н-1» загальною площею 145,6 кв.м., літ. «О-1» загальною площею 562,3 кв.м., літ. «П-1» загальною площею 172,9 кв.м., літ. «Р-1» загальною площею 104,8 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 належним чином кредитних зобов'язань не виконує, внаслідок чого станом на 16 грудня 2010 року утворилася заборгованість на загальну суму 226 236 доларів США 61 центи, що еквівалентно 1 801 544 грн. 74 коп.

Тому просив стягнути солідарно на його користь з відповідачів вказану кредитну заборгованість та судові витрати, звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 06 травня 2011 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль» заборгованість за кредитними договорами у розмірі 1 801 544 грн. 74 коп. за рахунок належного йому на праві власності майна та ОСОБА_5 за рахунок заставного майна. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, нежитлові приміщення № № 5-14, 11 літ. «М-1» загальною площею 241,2 кв.м., нежитлові будівлі літ. «Н-1» загальною площею 145,6 кв.м., літ. «О-1» загальною площею 562,3 кв.м., літ. «П-1» загальною площею 172,9 кв.м., літ. «Р-1» загальною площею 104,8 кв.м., що розташовані по вул. Котлова № 185 у м. Харкові, а кошти отримані від реалізації предметі іпотеки направити на погашення загальної заборгованості перед ПАТ «Райффайзен банк Аваль» за кредитним договором № 014/02/3-1392-06 від 12 вересня 2006 року на суму 1 093 188 грн. 22 коп. та за кредитним договором № 014/07/1-152-07 від 16 лютого 2007 року на суму 708 356 грн. 52 коп. Застосовано спосіб реалізації предметі іпотеки - шляхом продажу ПАТ «Райффайзен банк Аваль» вказано нерухомого майна із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а саме з правом укладення від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з особою-покупцем та з наданням ПАТ «Райффайзен банк Аваль» всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на будинок, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які мери, довідки, витяги з реєстру прав на нерухоме майно в органах БТІ, ЖЕУ, нотаріату, тощо) необхідних для такого продажу. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль» сплачені 1 700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль» сплачені 1 700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 06 червня 2011 року доповнено резолютивну частину вищевказаного рішення: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль» суму витрат, понесених банком у зв'язку з оплатою надання телеграми про його виклик до суду, у розмірі 41 грн. 05 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль» витрати, понесені банком у зв'язку з оплатою надання телеграми про його виклик до суду у розмірі 36 грн. 68 коп.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2011 року резолютивну частину рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 06 травня 2011 року доповнено: зазначено, що початкова ціна предмета іпотеки - нежитлових приміщень № № 5-14, 11 літ. «М-1» загальною площею 241,2 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Н-1» загальною площею 145,6 кв.м., літ. «О-1» загальною площею 562,3 кв.м., літ. «П-1» загальною площею 172,9 кв.м., літ. «Р-1» загальною площею 104,8 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1, є не нижчою заставної, тобто становить 100% від вартості предмету іпотеки, а саме 2 284 400 грн.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 січня 2012 року вищевказані судові рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги та ухвалюючи додаткові рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що внаслідок неналежного виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3 утворилася заборгованість, яку слід солідарно стягнути з позичальника за рахунок його майна та з іпотекодавця в межах заставленого майна шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з початковою ціною - 2 284 400 грн.

Такі висновки судів відповідають вимогам закону та ґрунтуються на матеріалах справи.

По справі встановлено, що 09 вересня 2004 року між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» (на той час акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль») та ОСОБА_3 було укладено Генеральну угоду № 23 з подальшими її змінами і доповненнями, в межах якої між сторонами був укладений Кредитний договір № 014/02/3-1392-06 від 12 вересня 2006 року про надання ОСОБА_3 кредиту у розмірі 230 тис. доларів США з кінцевим строком його погашення 09 вересня 2009 року та сплатою щомісячних процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14% річних (а. с. 7-15 т. 3).

Крім того, 16 лютого 2007 року у межах зазначеної Генеральної кредитної угоди між тими ж сторонами укладено ще один Кредитний договір № 014/01/1-152-07, згідно якого ОСОБА_3 надано кредит у розмірі 120 тис. доларів США з кінцевим строком його погашення 15 лютого 2010 року та сплатою щомісячних процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14% річних (а. с. 19-20 т. 3).

08 червня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 по сплаті останнім будь-яких сум згідно з положеннями Генеральної кредитної угоди № 23 від 09 вересня 2004 року та Генеральної кредитної угоди від 08 червня 2007 року між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № 23/1-07, предметом якого є належне йому на праві приватної власності нерухоме майно: нежитлові приміщення № № 5-14, 11 літ. «М-1» загальною площею 241,2 кв.м., нежитлові будівлі літ. «Н-1» загальною площею 145,6 кв.м., літ. «О-1» загальною площею 562,3 кв.м., літ. «П-1» загальною площею 172,9 кв.м., літ. «Р-1» загальною площею 104,8 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1 (а. с. 22-24 т. 3).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язань за договором не допускається.

Внаслідок не належного виконання кредитних зобов'язань позичальником ОСОБА_3, станом на 16 грудня 2010 року утворилася заборгованість на загальну суму 226 236 доларів США 61 центи, що еквівалентно 1 801 544 грн. 74 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (v0005740-12) при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК України), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки. У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК України (435-15) не передбачена.

Доводи касаційної скарги про те, що суд стягнув солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитними договорами у сумі 1 801 544, 74 грн., не можуть бути взяті до уваги, оскільки зі змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що судом стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль» заборгованість за кредитними договорами у розмірі 1 801 544 грн. 74 коп. за рахунок належного йому на праві власності майна та з ОСОБА_4 за рахунок заставного майна.

У відповідності з вимогами ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції, відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, навів в ухвалі мотиви, з яких не взяв до уваги такі доводи апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки судові рішення у даній справі ухвалені з додержанням норм процесуального і матеріального права, доводами касаційної скарги не спростовуються, підстав для їх зміни чи скасування не має.

Керуючись ст. ст. 333, 335, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 06 травня 2011 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 06 червня 2011 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Харкова 21 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.