Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів: Диби В.Г., Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О., Нагорняка В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Вінницька міська рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 20 квітня 2012 року,

У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом, просив встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивував тим, що він є власником 16/25 частин домоволодіння із господарськими спорудами АДРЕСА_1, проте не може досягнути згоди щодо порядку користування вказаною земельною ділянкою з ОСОБА_2, якій належить 9/25 частин цього домоволодіння.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 8 вересня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 20 квітня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Встановлено порядок користування земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 3 висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 1140 від 15 березня 2012 року, а саме: виділено ОСОБА_1 16/25 часток земельної ділянки, загальною площею 368 кв. м., виділено ОСОБА_2 9/25 часток земельної ділянки, загальною площею 207 кв.м. Конфігурація та межі земельних ділянок, що виділяються ОСОБА_1 та ОСОБА_2, встановлені в додатку № 4 висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 1140 від 15 березня 2012 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду в справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольнивши позов ОСОБА_1 у частині встановлення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та виділивши йому 16/25 часток вказаної земельної ділянки площею 368 кв. м., а ОСОБА_2 - 9/25 часток площею 207 кв. м., апеляційний суд керувався варіантом № 3 висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 1140 від 15 березня 2012 року та дійшов висновку, що саме вказаний варіант найбільш сприятливий для вирішення спору, у ньому відсутнє відхилення від ідеального розміру часток співвласників домоволодіння.

Із таким висновком апеляційного суду погодитись не можна з огляду на таке.

Згідно зі ст. 158 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Як роз'яснено у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 (va007700-04) «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», у справах про встановлення порядку користування земельною ділянкою співвласників житлового будинку сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання, зокрема: документи про надання її для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель та споруд; план земельної ділянки, відведеної в натурі (на місцевості); план цієї ділянки із зазначенням її частин, що перебувають у фактичному користуванні кожного із співвласників житлового будинку, а також розташованих на ній будівель, плодоягідних насаджень; правовстановлюючі документи на будинок із зазначенням розміру часток кожного із співвласників; угоду чи рішення суду про поділ будинку в натурі або визначення порядку користування земельною ділянкою, якщо вона мала місце.

Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 серпня 2010 року ОСОБА_1 є власником 16/25 часток житлового будинку з відповідною часткою прибудов, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1.

Згідно із рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 17 грудня 2009 року ОСОБА_2 є власником 9/25 часток домоволодіння по АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Віннцької міської ради від 10 лютого 1983 року № 85 за домоволодінням по АДРЕСА_1 закріплено у постійне користування земельну ділянку площею 600 кв. м., та у тимчасове користування земельну ділянку площею 551 кв. м., а всього - 1151 кв. м. (а.с. 136).

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10 лютого 1985 року № 383 із домоволодіння по АДРЕСА_1 вилучено земельну ділянку площею 576 кв. м. у зв'язку з будівництвом шляхопроводу по вул. Привокзальній у м. Вінниці.

На час розгляду справи у суді співвласники домоволодіння по АДРЕСА_1 мають право постійного користування земельною ділянкою площею 575 кв.м., але фактично використовують земельну ділянку площею 964 кв.м.

Відповідно до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 15 березня 2012 року на розгляд суду запропоновано 6 варіантів встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою (площею 575 кв. м.).

Поза увагою апеляційного суду залишилося те, що у висновку експерта зазначено, що остаточні межі, конфігурація земельної ділянки з урахуванням наявних обмежень та обтяжень мають бути визначені Вінницькою міською радою.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що частки співвласників домоволодіння у натурі не визначено, порядок користування частинами домоволодіння співвласниками не встановлено.

Оскільки з часу набуття у власність часток у житловому будинку сторони користуються земельною ділянкою площею 964 кв. м., з яких 575 кв. м на праві постійного користування, документи про відведення в натурі й установлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 у вказаних межах у матеріалах справи відсутні, у жодному плані ці розміри не окреслені, висновки апеляційного суду про можливість встановлення порядку користування земельною ділянкою без вирішення питання про межі є помилковим. Апеляційний суд фактично встановив межі землекористування, не врахувавши, що згідно зі ст. 158 ЗК України це питання віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував правильне рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та ухвалив в цій частині нове рішення, яке не відповідає вимогам закону, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 20 квітня 2012 року скасувати та залишити в силі рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 8 вересня 2011 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.