Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Кафідової О.В., Мартинюка В.І.,

Мазур Л.М., Наумчука М.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення порядку спільного володіння, користування, розпорядження нерухомістю за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 травня 2012 року,

У лютому 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визначення порядку спільного володіння, користування, розпорядження нерухомістю, зазначаючи, що їм з відповідачем на праві власності належить по Ѕ частині кожному магазин дитячих товарів, розташований у АДРЕСА_1.

Посилаючись на відсутність між ними згоди з приводу добровільного поділу та встановлення порядку користування вказаним майном, ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги, просила поділити магазин відповідно до варіанту № 2 проведеної у справі будівельно-технічної експертизи, виділити їй та визнати за нею право власності на вказані у цьому варіанті експертизи приміщення.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 травня 2012 року, позов задоволено. У відповідності до

Ѕ частини права власності виділено та передано у власність

ОСОБА_3 у магазині дитячих товарів, розташованому в

АДРЕСА_1, наступні приміщення: по підвалу - частина приміщення 1 площею 52,8 кв. м, вартістю 480 691 грн.,

приміщення 2 площею 17,4 кв. м, вартістю 158 410 грн., разом по підвалу площею 70,2 кв. м, вартістю 639 101 грн.; по 1-му поверху - тамбур площею

4,2 кв. м, вартістю 49 661 грн., торгівельний зал 4 площею 98,3 кв. м, вартістю 1 162 299 грн., кабінет 5 площею 3,9 кв. м, вартістю 46 114 грн., убиральня 6 площею 2,9 кв. м, вартістю 34 290 грн., санвузол 7 площею

1,4 кв. м, вартістю 16 554 грн., побутове приміщення 8 площею 4,4 кв. м, вартістю 52 026 грн., Ѕ місць загального користування (котельні 10, входу у підвал 1) площею 9,8 кв. м, вартістю 115 875 грн., разом по 1-му поверху площею 124,9 кв. м, вартістю 1 476 818 грн. Всього Ѕ частки (50/100) вартістю 2 108 301 грн.

У відповідності до належної Ѕ частини виділено та передано у власність ОСОБА_4 у магазині дитячих товарів, розташованому в АДРЕСА_1, наступні приміщення: по підвалу - частина приміщення 1 площею 49,5 кв. м, вартістю 450 648 грн., разом по підвалу площею 49,5 кв. м, вартістю 450 648 грн.; по 1-му поверху - клітина сходів 9 площею 18,8 кв. м, вартістю 222 291 грн., Ѕ місць загального користування котельні 10, входу у підвал 1 площею 9,8 кв. м, вартістю 115 875 грн., разом по 1-му поверху площею 28,6 кв. м, вартістю

338 166 грн.; по 2-му поверху - клітина сходів 11 площею 19,3 кв. м, вартістю 187 133 грн., торгівельний зал 12 площею 99 кв. м, вартістю

959 904 грн., тамбур 4, 2 площею 4,2 кв. м, вартістю 40 723 грн., кабінет 14 площею 12,8 кв. м, вартістю 124 109 грн., разом по 2-му поверху площею 135,3 кв. м, вартістю 1 311 869 грн. Всього Ѕ частки (50/100) вартістю 2 108 301 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 травня 2012 року скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 364, 367 ЦК України кожен зі співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, у натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України.

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Судом установлено, що згідно з рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17 лютого 2010 року сторонам у справі на праві власності належить по Ѕ частині приміщення магазину дитячих товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з висновком проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи № 3188/11-42 від 10 листопада 2011 року, запропоновано два варіанти поділу спірного нерухомого майна, дійсна вартість якого становить 4 216 601 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог

ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ідеальна частка кожного зі співвласників у грошовому еквіваленті становить 2 108 301 грн. та враховував 2-й варіант поділу нерухомого майна, запропонований висновком будівельно-технічної експертизи № 3188/11-42 від 10 листопада 2011 року.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Отже, встановивши фактичні обставини справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши всі надані сторонами докази в сукупності, суди дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують.

Ураховуючи, що ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, вони підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.