Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Дьоміної О.О., Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,Касьяна О.П., Штелик С.П.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Фанчиківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності на житловий будинок та виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6, Фанчиківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, ОСОБА_7, про визнання прав та обов'язків забудовника на спадковий будинок, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 7 червня 2012 року,

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок та виселення, в обґрунтування якого зазначала, що після смерті її брата, ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, відкрилася спадщина, зокрема, на житловий будинок АДРЕСА_1. Зважаючи на те, що ОСОБА_6 вважала себе єдиним спадкоємцем після смерті свого брата, просила визнати право власності на цей житловий будинок та виселити сім'ю ОСОБА_8, яка за життя ОСОБА_10 проживала у ньому.

ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом про визнання прав та обов'язків забудовника на житловий будинок АДРЕСА_1, обґрунтовуючи його тим, що вона прийняла спадщину за заповітом, складеним ОСОБА_10 6 лютого 2007 року, оскільки ОСОБА_8 із сім'єю з 2003 року постійно проживала, доглядала та вела спільне господарство разом з ОСОБА_10, а після його смерті - поховала.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 березня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_8 задоволено.

Визнано за ОСОБА_8 права та обов'язки забудовника на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 7 червня 2012 року рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 березня 2012 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_6

Визнано за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1.

Виселено ОСОБА_7, ОСОБА_8 із займаного ними житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 відмовлено.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням апеляційного суду ОСОБА_8 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_10 разом із сім'єю ОСОБА_8 проживали у житловому будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, на який видано технічний паспорт, але правовстановлюючих документів не було оформлено (а.с. 15, 50-53).

6 лютого 2007 року ОСОБА_10 склав заповіт, посвідчений секретарем Фанчиківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області Сусик Г.Д., зареєстрований у книзі реєстрації нотаріальних дій за № 23, відповідно до якого спадкоємцем усього належного йому на день смерті майна призначено ОСОБА_8 (а.с. 55).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 помер, про що 24 листопада 2008 року в Книзі реєстрації смертей зроблено актовий запис № 60 (а.с. 54).

Після смерті ОСОБА_10 між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 виник спір щодо прав на спадкування зазначеного житлового будинку з надвірними спорудами, який вони передали на вирішення до суду (а.с. 3-5, 45-47).

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_8, якій ОСОБА_10 заповів усе належне йому майно, після його смерті прийняла спадщину у вигляді прав та обов'язків забудовника житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, так як на момент її відкриття постійно проживала зі спадкодавцем.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції вважав, що ОСОБА_6 є спадкоємцем за законом другої черги як рідна сестра ОСОБА_10, оскільки заповіт є нереалізованим ОСОБА_8 на підставі статті 1270 ЦК України.

Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони не відповідають закону та не ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи.

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Із довідки, виданої виконавчим комітетом Фанчиківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, вбачається, що на день смерті ОСОБА_10 разом з ним в АДРЕСА_1, проживала ОСОБА_8 зі свою сім'єю: ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (а.с. 15).

Таким чином суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову, дійшов хибних висновків про те, що ОСОБА_6 спадкує після ОСОБА_10 за законом у другу чергу, а ОСОБА_8 не прийняла спадщину та не реалізувала заповіт.

Нікчемність заповіту або інших обставин, які б давали право на спадкування за законом особам, визначеним у статтях 1261-1265 цього Кодексу, апеляційним судом не встановлено.

Висновок суду апеляційної інстанції щодо неможливості встановлення дати підписання заповіту через неспівпадіння дати його складання (6 лютого 2006 року) та посвідчення (6 лютого 2007 року), є безпідставним, оскільки суперечності між цими датами були усунуті судом першої інстанції на підставі проведеної оцінки наданих доказів, за результатами якої встановлено, що складення та посвідчення заповіту відбулося саме 6 лютого 2007 року.

Крім цього, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд визнав право власності на зазначений житловий будинок за ОСОБА_6

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції також погодитися не можна на таких підставах.

Згідно з частиною 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Стаття 331 ЦК України передбачає, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До прийняття новоствореного нерухомого майна в експлуатацію та його державної реєстрації права власності на цей об'єкт не виникає. До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва.

Таким чином, статтею 331 ЦК України не передбачена можливість визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 (v0007700-08) , якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що ОСОБА_8, прийняла спадщину за заповітом, оскільки постійно проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, та, у зв'язку з цим, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_6 та задовольнив зустрічний позов ОСОБА_8, визнавши за нею права та обов'язки забудовника незавершеного будівництвом житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1.

Згідно зі статтею 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 7 червня 2012 року скасувати, рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 березня 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.