Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.

суддів: Кафідової О.В., Мазур Л.М.,

Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Котовського районного управління Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області (далі по тексту - Котовське РУ ГУ МНС України в Одеській області) про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2012 року,

У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила поновити її на роботі на посаді диспетчера професійної пожежної частини № 14 Любашівського РВ Котовського РУ ГУ МНС України в Одеській області та стягнути з Котовського РУ ГУ МНС України в Одеській області (далі по тексту - ППЧ № 14 Любашівського РВ Котовського РУ ГУ МНС України в Одеській області) на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 вересня 2011 року до дня поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог послалась на те, що наказом Котовського РУ ГУ МНС України в Одеській області № 206 від 9 вересня 2011 року вона була звільнена із займаної посади за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з ліквідацією підприємства (а.с. 6). Вважає, що наказ є незаконним, оскільки ППЧ № 14 була підрозділом Любашівського районного відділу МНС України в Одеській області, який в свою чергу є структурним підрозділом юридичної особи - Котовського РУ ГУ МНС України в Одеській області, яке не ліквідовувалось як юридична особа.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 3 лютого 2012 року позов задоволено у повному обсязі.

Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді диспетчера 34-ї державної пожежної частини Любашівського РВ ГУ МНС України в Одеській області.

Стягнуто з Котовського РУ ГУ МНС України в Одеській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10335 грн. 00 коп..

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2012 року апеляційну скаргу Котовського РУ ГУ МНС України в Одеській області задоволено частково, рішення Любашівського районного суду Одеської області від 3 лютого 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано апеляційним судом.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення Котовського РУ ГУ МНС України в Одеській області на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог керувався положеннями ст. ст. 24, 40, 42, 49-2, 232, 235 КЗпП України та дійшов обгрунтованого висновку про незаконність звільнення позивачки та необхідність поновлення її на посаді диспетчера 34-ї державної пожежної частини Любашівського РУ ГУ МНС України в Одеській області, оскільки ліквідації ППЧ № 14 як підприємства не відбулось, а тому відсутні підстави для звільнення працівника за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_3 на посаді диспетчера ДПЧ № 34 Любашівського РВ Котовського РУ ГУ МНС України в Одеській області, оскільки відбулась ліквідація підприємства.

Згідно ст. ст. 213, 214 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено і це вбачається із матеріалів справи, що відповідно до наказу № 49 від 23 квітня 2007 року ОСОБА_3 працювала на посаді диспетчера ППЧ № 14 Любашівського РВ Котовського РУ ГУ МНС України (а.с. 100).

Наказом МНС України № 622 від 17 червня 2011 року ППЧ № 14 Любашівського РВ Котовського РУ ГУ МНС України в Одеській області ліквідована та створена ДПЧ № 34 Любашівського РУ ГУ МНС України в Одеській області, порядок та проходження служби в якій регулюється Положенням про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 629 від 21 липня 2005 року (629-2005-п) (а.с. 53).

1 липня 2011 року на виконання вищевказаного наказу МНС України № 622 від 17 червня 2011 року було видано наказ № 245 про ліквідацію ППЧ № 14 ГУ МНС України в Одеській області (а.с. 52).

Наказом начальника Котовського РУ ГУ МНС України в Одеській області № 206 від 9 вересня 2011 року ОСОБА_3 була звільнена з роботи у зв'язку з ліквідацією ППЧ № 14 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 45).

Встановивши, що ППЧ-14 була підрозділом Любашівського РВ МНС України в Одеській області, що є структурним підрозділом Котовського РУ ГУ МНС України в Одеській області, який є юридичною особою, районний суд дійшов правильного висновку про незаконність звільнення ОСОБА_3 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією ППЧ-14, оскільки саму юридичну особу не ліквідовано, а ліквідовано її структурну одиницю.

Вказані висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону з огляду на наступне.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, а саме: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

При цьому визначені в цій нормі поняття: «ліквідація», «реорганізація», «перепрофілювання», «банкрутство», «скорочення чисельності або штату працівників» - стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.

Визначення юридичної особи, поняття ліквідації юридичної особи та порядок її ліквідації міститься в ст. ст. 80, 104, 110, 111 ЦК України, ст. ст. 62- 66, 79- 92 ГК України, ст. ст. 1-22 Закону України «Про господарські товариства».

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Філії та представництва, як і інші структурні підрозділи підприємства, установи, організації не мають статусу юридичних осіб і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством (ст. 95 ЦК України, ч. 4 ст. 64 ГК України).

За таких обставин підставою для розірвання з працівником трудового договору у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України може бути ліквідація саме підприємства, установи, організації як юридичної особи.

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 104, 105, 110 ЦК України ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов'язків до інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Ліквідація ж структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи, ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог ч. 2 ст. 40, ст. ст. 42, 43, 49-2 КЗпП України.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що ліквідацію ППЧ-14 не можна розцінювати, як ліквідацію юридичної особи та підставу для звільнення позивача.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2012 року скасувати, а рішення Любашівського районного суду Одеської області від 3 лютого 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.