6-30213св12 Про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на нерухоме майно - 31.10.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на нерухоме майно,

та зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа на стороні позивача, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_6, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Макарівської селищної ради Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договору іпотеки недійсним та скасування його реєстрації,

за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі представника за довіреністю ОСОБА_9 (далі по тексту - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») на рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 7 червня 2012 року,

У грудні 2009 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та звернути стягнення на нерухоме майно. В обґрунтування позовних вимог послався на те, що 17 травня 2007 року між ним та ОСОБА_10, чоловіком відповідачки, було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_10 було видано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 28560 доларів США зі строком сплати до 17 травня 2017 року з процентною ставкою за користування кредитом - 13,75 % річних. В забезпечення виконання умов кредитного договору між Банком та ОСОБА_10 18 травня 2007 року було укладено договір іпотеки нерухомого майна у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1.

Крім того, в забезпечення виконання умов кредитного договору між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 17 травня 2007 року було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання зобов'язалась нести солідарну відповідальність за невиконання умов кредитного договору чоловіком ОСОБА_10. Умови кредитного договору в частині повернення суми кредиту та процентів за користування ним боржником ОСОБА_10 належним чином не виконувались, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 26619,60 доларів США.

18 червня 2008 року ОСОБА_10 помер і спадщину після його смерті прийняла дружина ОСОБА_5, у зв'язку з чим позивач звернувся з вимогою про виконання обов'язків ОСОБА_10 за кредитним договором до неї, як спадкоємця, і просив суд розірвати кредитний договір, укладений 17 травня 2007 року між ним та ОСОБА_10, стягнувши з ОСОБА_5 - 212850 грн. 32 коп. заборгованості за кредитним договором та в рахунок її погашення звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1.

У лютому 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_7, звернулись до суду з вищевказаним зустрічним позовом, в якому просили визнати недійсним договір іпотеки від 18 травня 2007 року та скасувати його реєстрацію. В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначили, що на час укладення ОСОБА_10 договору іпотеки від 18 травня 2007 року в будинку АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки, була зареєстрована та проживала ОСОБА_6 та її малолітня дитина ОСОБА_7, у зв'язку з чим вважають, що при укладенні спірного договору та всупереч вимогам Закону України «Про охорону дитинства» (2402-14) не було отримано згоди Органу опіки та піклування, що є підставою для визнання його недійсним.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 13 березня 2012 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на нерухоме майно - задоволено частково.

Розірвано кредитний договір № 014/2562/82/55584, укладений 17 травня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_10.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 212850 грн. 32 коп., що станом на 16 листопада 2009 року еквівалентно 26619,6 доларів США.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третьої особи на стороні позивача, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_6, діючої у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7, третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Органу опіки та піклування Макарівської селищної ради Київської області, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договору іпотеки недійсним та скасування його реєстрації - задоволено частково.

Визнано недійсним договір іпотеки від 18 травня 2007 року, укладений між ОСОБА_10 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 і зареєстрований за № 1956п.

В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 7 червня 2012 року апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» відхилено, рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 березня 2012 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - ОСОБА_9, мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та в частині задоволення зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки від 18 травня 2007 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити, а у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісних та зустрічних позовних вимог керувалися положеннями ст. ст. 15, 16, 203, 215, 509, 553, 554, 590, 611, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1282 ЦК України, ст. ст. 8, 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та дійшли висновку, що відсутність дозволу Органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки нерухомого майна, а саме житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2, в якому на час укладення вказаного договору була зареєстрована та проживала малолітня дитина, а саме, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, є підставою для визнання договору іпотеки недійсним; і всупереч доводів скаржника права банку не порушує, оскільки вся заборгованість за кредитним договором стягнута з ОСОБА_5 на користь банку у визначеному ним розмірі.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних в частині скасування запису про реєстрацію договору іпотеки в державних реєстрах, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зазначений спосіб захисту порушених прав не є належним з огляду на вимоги ст. 16 ЦК України, а визнання недійсним договору іпотеки є підставою для виключення з відповідних реєстрів відомостей щодо цього договору за зверненням заінтересованих осіб.

Згідно ст. ст. 213, 214 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено і це вбачається із матеріалів справи вбачається, що 17 травня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_10 був укладений кредитний договір № 014/2562/82/55584, відповідно до п. п. 1 якого банк надав позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 28560 доларів США строком до 17 травня 2017 року (а.с. 67).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 18 травня 2007 року між ОСОБА_10 та Банком було укладено договір іпотеки № 1956п, згідно якого ОСОБА_10 передав в іпотеку житловий будинок з надвірними забудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належав йому на підставі Свідоцтва про право власності № 404, виданого Державною адміністрацією Макарівського району 27 січня 1994 року (а.с. 52-53).

При укладенні договору іпотеки ОСОБА_5 нотаріально посвідчила свою згоду на передачу в іпотеку придбаного під час перебування у шлюбі вищевказаного житлового будинку (а.с. 6).

Пунктом 5.1 договору іпотеки іпотекодавець заявляє та гарантує, що на момент укладення договору відсутні права будь-яких третіх осіб щодо предмета іпотеки, а також у ньому не проживають та не зареєстровані малолітні та неповнолітні діти, що також підтверджується довідкою про склад сім'ї, виданою Макарівською селищною радою 18 травня 2007 року за № 2439 (а.с. 7).

17 травня 2007 року в забезпечення виконання умов кредитного договору № 014/2562/82/55584 від 17 травня 2007 року між Банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки (а.с. 66).

Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язаннях позичальника, які виникають з умов кредитного договору в повному обсязі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1, виданого 20 червня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Макарівського районного управління юстиції Київської області (а.с. 56 зворотня сторона).

Згідно свідоцтва про право на спадщину від 4 грудня 2009 року спадкоємцем цілої частки майна ОСОБА_10 є його дружина ОСОБА_5. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається із цілого житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, що в цілому складає домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с. 29).

19 жовтня 2010 року ОСОБА_5 зареєструвала за собою право власності на вказане домоволодіння (а.с. 27).

Згідно прибудинкової книги ОСОБА_6, яка є донькою ОСОБА_5, зареєстрована та проживає у будинку, що є предметом іпотеки, з 30 жовтня 1998 року (а.с. 38-39).

28 січня 2007 року у ОСОБА_6 народилась донька ОСОБА_7, яка з 6 березня 2007 року зареєстрована та проживає у спірному будинку, що підтверджується довідкою про склад сім'ї від 23 грудня 2011 року № 4036, виданою Макарівською селищною радою (а.с. 37 зворотня сторона).

Частиною 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Системний аналіз ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» дає підстави для висновку про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким, в разі використання його як житла, має дитина, надається лише в разі, коли власниками відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли останні укладають угоди від імені неповнолітніх.

З урахуванням того, що ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5 (поручитель за кредитним договором, спадкоємець після померлого іпотекодавця) не були батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, або особами, які їх замінюють, то вони могли розпоряджатися належним їм на праві власності нерухомим майном без попереднього дозволу органу опіки та піклування на його відчуження.

Крім того, матеріали справи свідчать, що при укладенні іпотечного договору приватному нотаріусу було надано довідку Макарівської селищної ради від 18 травня 2007 року № 2439, згідно якої за вказаною адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані і проживали ОСОБА_10, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 7).

Таким чином, нотаріусом при посвідченні договору іпотеки було вірно встановлено, що на момент посвідчення договору в будинку, який є предметом іпотеки, неповнолітня ОСОБА_7 не проживала, права власності на нерухоме майно вона не мала, у зв'язку з чим згоди органу опіки та піклування на укладення оспорюваного договору іпотеки не вимагалось.

Суд першої інстанції, на вказане уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про порушення прав неповнолітньої дитини на житло, застосував закон, який не поширюється на спірні правовідносини, чим допустив порушення норм матеріального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку та залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд на зазначені порушення норм матеріального права не звернув, доводи апеляційної скарги належним чином не перевірив і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 березня 2012 року та ухвала апеляційного суду Київської області від 7 червня 2012 року підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі представника за довіреністю ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 7 червня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.