6-32063св12 Про захист прав споживачів - 31.10.2012 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про захист прав споживачів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Донецької області від 25 червня 2012 року,

У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про захист прав споживачів, в якому просив розірвати договір купівлі-продажу телевізора LCD модель Sony KDL-55HX920B, укладений 21 липня 2011 року між ним та фізичною

особою - підприємцем ОСОБА_4 та зобов'язати відповідача повернути йому кошти, сплачені за договором у розмірі 37 500 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначав, що 21 липня

2011 року він уклав із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 договір купівлі-продажу телевізора LCD модель Sony KDL-55HX920B, заплатив за товар 37 500 грн., в той же день ним у домашній обстановці виявлено дефект придбаного телевізора: голосний шум, який йшов із задньої панелі телевізора. На другий день він повідомив продавця про виявлений дефект.

1 серпня 2011 року він звернувся до відповідача із заявою про заміну товару на товар належної якості. Відповідач заяву прийняв та запропонував

провести гарантійний ремонт телевізора у зв'язку з відсутністю аналогічної моделі телевізора для заміни товару. Повернути ОСОБА_3 вартість телевізора ОСОБА_4 також відмовився.

Вважаючи, що такими діями відповідача порушено його права, ОСОБА_3 просив його позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від

25 квітня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено. Розірвано договір купівлі-продажу телевізора LCD модель Sony KDL-55HX920B, укладений

21 липня 2011 року між ОСОБА_3 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 Зобов'язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 вартість телевізора в розмірі 37 500 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 25 червня 2012 року рішення Краматорського міського суду Донецької області від 25 квітня

2012 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду Донецької області від 25 червня 2012 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення Краматорського міського суду Донецької області від 25 квітня 2012 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не надано будь-яких доказів того, що в придбаному ним телевізорі виявлені істотні недоліки недоліків, які виникли з вини виробника товару, після їх усунення проявляються знову з незалежних від споживача причин і при цьому вони взагалі не можуть бути усунені або їх усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів, або вони роблять товар суттєво іншим, ніж передбачено договором, що відповідно до абз. 1 п. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» дає йому право вимагати від відповідача розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Однак, з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна виходячи з наступного.

Судом установлено, що 21 липня 2011 року між ОСОБА_3 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу телевізора, вартістю 37 500 грн.

Згідно з копією заяви від 1 серпня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача з проханням про заміну телевізора. Відповідачем на заяві

власноручно вказано, що заяву ним отримано 1 серпня 2011 року та у зв'язку з відсутністю аналогічного телевізора запропоновано зробити гарантійний ремонт.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що таким своїм написом відповідач підтвердив наявність дефекту телевізора.

Частиною 2 ст. 679 ЦК України передбачено, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передачі покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Оскільки продавцем на дату продажу товару був наданий гарантійний талон магазину «XXI век» (а.с. 4), то обов'язок доказування належної якості товару несе продавець. Проте, суд апеляційної інстанції не врахував положення даної статті та в порушенням норм матеріального права зазначив у своєму рішенні, що такий обов'язок у даному випадку є обов'язком покупця. Відповідач не надав належних доказів того, що недолік, який існує у телевізорі, виник після його передачі покупцеві.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон), договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, термін, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція; позивач - фізична особа, яка купує, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб.

Згідно з положеннями п. 1 ст. 4 Закону споживачі мають право на звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону споживачеві під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України для задоволення своїх особистих потреб серед іншого мають право на належну якість продукції та обслуговування, і саме продукцію належної якості продавець згідно з ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону, зобов'язаний передати споживачеві.

Апеляційним судом залишено поза увагою те, що вид продукції, щодо якого виник спір, підлягає обов'язковій сертифікації, однак телевізор не був сертифікований на території України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, у порядку та у строки, що встановлені законодавством, і на

підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника).

Обґрунтовуючи рішення, апеляційний суд зазначав, що відповідач запропонував провести гарантійний ремонт, а позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу, однак такий висновок апеляційного суду не узгоджується із встановленим у справі фактичними обставинами та з матеріалами справи: відповідач не прийняв товар, не зробив гарантійний ремонт, недолік товару не усунув, крім того позбавив позивача можливості звернутися до сервісного центру самостійно, так як виданий продавцем гарантійний талон не дає права на безкоштовне сервісне обслуговування.

Висновки апеляційного суду про те, що позивач не заявляв клопотання про призначення експертизи суперечать матеріалам справи.

Судом першої інстанції була призначена судово-товарознавча експертиза, яка не була проведена через те, що питання, які були поставленні на вирішення експертам, не входять до компетенції судово-товарознавчої експертизи та за відсутністю в інституті фахівців відповідної галузі інженерно-технічних знань.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, повно та всебічно дослідивши надані сторонами докази й визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 308, 309 і 316 ЦПК України скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене вище, рішення апеляційного суду відповідно до положень ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ