6-19773св12 Про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічні вимоги щодо визнання договору про надання споживчого кредиту та додаткового договору про надання споживчого кредиту недійсними - 31.10.2012 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_3, треті особи: Національний Банк України, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, про визнання договору про надання споживчого кредиту та додаткового договору про надання споживчого кредиту недійсними, усунення перешкод у користуванні майном, про припинення договору іпотеки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2011 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 03 квітня 2012 року,

ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що згідно з Договором про надання споживчого кредиту № 11366537000 від 27 червня 2008 року та Додатковою угодою № 1 від 20 лютого 2009 року до цього договору, банк надав ОСОБА_3 кредит в іноземній валюті у сумі 53 400 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на день укладення договору становило 258 931 грн. 26 коп.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 27 червня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. Унаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитними договорами утворилася заборгованість у сумі 531 163 грн. 42 коп. Тому банк просив стягнути з ОСОБА_3 вказану заборгованість, звернути стягнення на предмет іпотеки та солідарно стягнути судові витрати.

ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 звернулися із зустрічним позовом, посилаючись на те, що вони є майновими поручителями ОСОБА_3, тому укладений договір іпотеки є змішаним договором та дані правовідносини регулюються не лише нормами Закону України «Про іпотеку» (898-15) , але й нормами ЦК України (435-15) . Оскільки без їх згоди істотно збільшився строк дії кредитного договору, збільшився обсяг їх відповідальності як майнових поручителів, вони просили визнати договір споживчого кредиту та додатковий до нього договір недійсними, усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом припинення договору іпотеки від 27 червня 2008 року та виключення з державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записи про державну реєстрацію іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2011 року первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11366537000 від 27 червня 2008 року та додатковою угодою № 1, в тому числі: заборгованість за кредитом - 414 169 грн. 89 коп., заборгованість по процентах за користування кредитом - 95 318 грн. 72 коп., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 824 грн. 48 коп., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах за користування кредитними коштами - 10 787 грн. 57 коп., а всього 531 163 грн. 42 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» державне мито у сумі 1 700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково. Визнано додаткову угоду № 1 від 20 лютого 2009 року до договору про надання споживчого кредиту № 11366537000 від 17 червня 2008 року, укладену між ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк» недійсною. Усунуто перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом припинення договору іпотеки від 27 червня 2008 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та виключено з державного реєстру іпотек та єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записи про державну реєстрацію іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 03 квітня 2012 року рішення суду першої інстанції у частині часткового задоволення зустрічного позову скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог банку у повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову. Проте доводи касаційної скарги стосуються лише незаконності рішення судів у частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Інших доводів касаційна скарга не містить, тобто фактично ухвалені судові рішення в іншій частині не оскаржуються та відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України не перевіряються.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково первісний та зустрічний позови, суд першої інстанції, виходив з того, що внаслідок неналежного виконання кредитних зобов'язань позичальником утворилася заборгованість, яку слід з нього стягнути та з підстав, передбачених ст. 651 ЦК України, слід визнати додаткову угоду № 1 від 20 лютого 2009 року до договору про надання споживчого кредиту недійсною, усунути перешкоди у користуванні квартирою, що була предметом іпотеки та виключити з державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записи про державну реєстрацію іпотеки та заборони відчуження вказаного нерухомого майна у зв'язку із збільшенням розміру відповідальності відповідачів без їх згоди.

Погоджуючись по суті з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки та наводячи свої мотиви для відмови у задоволенні цих позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ст. 651 ЦК України не може застосовуватися до вказаних правовідносин, однак підставою для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки є та обставина, що позивач не вимагав від заставодавців усунення порушень обов'язків за кредитним договором, не пред'являв належним чином вимог про дострокове виконання основаного зобов'язання й не повідомляв про намір звернути стягнення на предмет застави.

З такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

По справі встановлено, що згідно з Договором про надання споживчого кредиту № 11366537000 від 27 червня 2008 року та Додаткової угоди № 1 від 20 лютого 2009 року до цього договору, ПАТ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_3 кредит в іноземній валюті у сумі 53 400 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на день укладення договору становило 258 931 грн. 26 коп. (а. с. 26-33, 38).

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін. Одностороння відмова від виконання зобов'язань за договором не дозволяється.

У наслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитними договорами утворилася заборгованість у сумі 531 163 грн. 42 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 12 серпня 2010 року направив відповідачам лист-вимогу про дострокове повернення заборгованості, та попередив про звернення стягнення на предмет застави у разі не виконання вказаної вимоги протягом встановленого строку (а. с. 45-47).

Відповідно до п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (v0005740-12) невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України

Відповідно до положень ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Проте, апеляційний суд у порушення ст. ст. 212- 214, 303 ЦПК України, на вищевказані норми матеріального права уваги не звернув та частково задовольнив позовні вимоги банку, дійшовши до передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції у частині відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з відсутністю доказів про отримання відповідачами повідомлень банку про дострокове повернення кредиту.

Оскільки рішення суду апеляційної інстанції в цій частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому таке в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 03 квітня 2012 року у частині залишення без змін рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.