6-1774св12 Про встановлення факту спільного проживання, стягнення коштів, визнання права користування, та зустрічні вимоги щодо усунення перешкод у користуванні власністю, виселення без надання іншого житлового приміщення - 31.10.2012 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту спільного проживання, стягнення коштів, визнання права користування, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення без надання іншого житлового приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 17 лютого 2011 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 2 грудня 2011 року,

У липні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Олександрівської сільської ради, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання за нею права власності на 1/2 частину будинку, земельної ділянки від спільної сумісної власності подружжя, права на спадкування за ОСОБА_6 і права власності в порядку спадкування. Свої позовні вимоги, з урахуванням доповнень позовних вимог, обґрунтовувала тим, що вона разом із чоловіком ОСОБА_6 та сином ОСОБА_4 проживала з 1989 року в будинку АДРЕСА_2, розташованому на земельній ділянці площею 0,0783 га. В 2008 році вона разом з чоловіком, за згоди його матері ОСОБА_5, за власні кошти здійснили реконструкцію вказаного будинку, підключили його до всіх комунікацій. На протязі проживання ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за вказаною адресою, оплата комунальних платежів здійснювалось за рахунок їх сім'ї, всі розрахункові книжки були виписані на ім'я її чоловіка ОСОБА_6 Гроші на будівництво частково були витрачені із спільних збережень, частково від продажу квартири АДРЕСА_1, частково від позичених коштів. ОСОБА_5 коштів на реконструкцію будинку не надавала. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Отже, позивач ОСОБА_3 просить визнати факт проживання її та ОСОБА_4 з ОСОБА_6 у вказаному будинку, визнати право на відшкодування 2/3 частини витрат на реконструкцію будинку, власником якого є ОСОБА_5 у розмірі 186564 грн. 67 коп., визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 право на відшкодування 1/6 частини витрат на реконструкцію будинку АДРЕСА_2 в розмірі 46641 грн. 17 коп. Визнати за нею та ОСОБА_4 право користування жилим будинком за вказаною адресою.

У серпні 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення без надання іншого жилого приміщення. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона дозволила синові ОСОБА_6 зі своєю сім'єю проживати в спірному будинку. Домовленості щодо володіння та розпорядження цим будинком, проведення ремонтних робіт не було. Після смерті її сина у неї погіршились відносини з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не дбають про будинок, а вона позбавлена можливості користуватись своєю власністю. Правових підстав для користування спірним будинком у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не має, а тому просить усунути перешкоди у користуванні власністю та виселити невістку та онука з вказаного будинку без надання іншого жилого приміщення.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 17 лютого 2011 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено, позовну заяву ОСОБА_5 залишено без розгляду. Визнано факт мешкання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 в будинку АДРЕСА_2, на день смерті ОСОБА_6 Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6 право на відшкодування 2/3 частин витрат на реконструкцію будинку за вказаною адресою, власником якого є ОСОБА_5, що складає 186564 грн. 67 коп. Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 право на відшкодування 1/6 частини витрат на реконструкцію вказаного будинку в розмірі 46641 грн. 17 коп. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 186564 грн. 67 коп. та на користь ОСОБА_4 - 46641 грн. 17 коп. витрат на реконструкцію будинку. Визнано за ОСОБА_3 право користування жилим будинком за зазначеною вище адресою. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 2 грудня 2011 року вказане рішення суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_5 скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує наступні питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ч. 1 ст. 214 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт проведення реконструкції будинку АДРЕСА_2 і витрати, які були понесені позивачем ОСОБА_3 разом з чоловіком ОСОБА_6 виключно за власні кошти доведені в повному обсязі, також ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 і мають право на відшкодування витрат, пов'язаних з реконструкцією спірного будинку на 2/3 та 1/6 частини відповідно.

Проте погодитися з висновками судів не можна з таких підстав.

Відповідно п. 6 ст. 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

Із роз'яснень викладених у п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року за №7 (v0007700-08) «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що якщо право власності на самочинно зведену будівлю визнано судом за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій вона розміщена, то до складу спадщини входить право на відшкодування витрат на будівництво (частина шоста статті 376 ЦК).

Суди в порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України не з'ясували в повному обсязі характер спірних правовідносин та не вирішили питання, чи входять до складу спадщини витрати на реконструкцію будинку з урахуванням того, що ОСОБА_5 не набула права власності на самочинно зведену будівлю, чи укладалась угода про створення спільної сумісної або часткової власності між власником спірного будинку та земельної ділянки, на якій він розташований та ОСОБА_3, ОСОБА_6, чи надавалась згода власника будинку на його реконструкцію, чи був отриманий дозвіл виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів на його переобладнання та реконструкцію, як це передбачено ст. 152 Житлового кодексу УРСР.

Судом першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, визнано, що будівельні матеріали та роботи з реконструкції жилого будинку АДРЕСА_2 є набутими ОСОБА_5 без достатньої правової підстави, а отже підлягають поверненню позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Проте, не з'ясовано чи є проведення реконструкції будинку ОСОБА_5, проявом турботи сина ОСОБА_6 відносно непрацездатної матері, яка потребувала матеріальної допомоги і чи регулюються дані правовідносини нормами ст. 1212 ЦК України.

Крім того, судами не перевірено та не досліджено, чи перебуває у власності позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 інше жиле приміщення, де вони зареєстровані та зберігають за собою право користування житлом, оскільки судами визнано за ними право користування спірним будинком без дослідження вказаних обставин.

Таким чином, суд першої інстанції, не встановивши на підставі належних доказів обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 в зв'язку з чим ухвалене судове рішення не можна визнати законним й обґрунтованим, тому воно підлягає в цій частині скасуванню.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 повинні бути скасовані, а справа в цій частині направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен урахувати викладене й залежно від установленого вирішити спір.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 19 березня 2012 року, в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення, по матеріалах справи не було оскаржене в апеляційному порядку, не оскаржується і в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 17 лютого 2011 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 2 грудня 2011 року в частині вирішення позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.