6-13150св12 Про усунення перешкод у здійсненні прав власника шляхом виселення з приміщення, яке належить приватному власнику, скасування реєстрації місця проживання - 31.10.2012 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні прав власника шляхом виселення з приміщення, яке належить приватному власнику, скасування реєстрації місця проживання та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про спонукання до вчинення певних дій за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Львівської області від 1 березня 2012 року

У травні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила усунути перешкоди у здійсненні нею пава користування і розпорядження її власністю - житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення з цього будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зобов'язання їх звільнити спірний будинок та зобов'язати відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Яворівського РВ ГУ МВС України у Львівській області зняти відповідачів з реєстрації у вказаному будинку. Свої вимоги мотивувала тим, що вона є власником вищевказаного будинку з 2009 року на підставі свідоцтва про право на спадщину. Однак, проживає з чоловіком та дитиною в одній кімнаті. Відповідачі, які проживають в іншій кімнаті, неналежно себе поводять, порушують її права власності на будинок. Зазначала, що спільне проживання її сім'ї з відповідачами є неможливим.

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулись до суду із зустрічним позовом, в якому просили усунути перешкоди у користуванні спірним будинком, а саме укласти договір найму на одну житлову кімнату, надати дозвіл на спільне користування верандою, коридором, підвалом, кухнею, кладовою, горищем; зобов'язати ОСОБА_1 передати їм ключі від вхідних дверей будинку. Посилались на те, що ОСОБА_1 чинить їм перешкоди у користуванні будинком де вони зареєстровані і проживають, іншого житла вони не мають.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 11 липня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження своєю власністю - житловим будинком АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Зобов'язано ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звільнити вказаний житловий будинок від належних їм речей, залишивши приміщення у стані, що відповідає санітарно - гігієнічним нормам.

Зобов'язано сектор громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Яворівського РВ ГУ МВС України у Львівській області зняти з реєстраційного обліку в житловому будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 1 березня 2012 року апеляційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 та передати їм ключі від вхідних дверей цього будинку.

У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи основний позов та відмовляючи у зустрічному позові, виходив із того, що право члена сім'ї власника будинку користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно, права члені сім'ї власника будинку є похідними від права самого власника.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив із того, що будинок є житлом, а позбавлення житла можливе на підставі вимог закону, який регулює житлові правовідносини.

Проте погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами установлено, що ОСОБА_1, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 3 листопада 2009 року, є спадкоємцем спадкового майна ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з житлового будинку АДРЕСА_1.

ОСОБА_1, відповідно до витягу від 4 листопада 2009 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», є власником будинку АДРЕСА_1.

У довідці з місця проживання про склад сім'ї від 9 червня 2010 року зазначено, що житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 60,7 кв.м., складається з двох кімнат, по вказаній адресі зареєстровані: власник - ОСОБА_1, з 1997 року її батько - ОСОБА_2, з 1998 року її брат - ОСОБА_3

ОСОБА_1 з 16 жовтня 2009 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Частиною 2 статті 64 ЖК України передбачено, що до членів сім'ї наймача належать дружина, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Власник житлового будинку, квартири, згідно ст. 383 ЦК України, має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1, правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував норми матеріального права, що їх регулюють, а саме ст. 391 ЦК України, та дійшов вірного висновку про те, що закон не передбачає переходу прав і обов'язків в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, дійшов невірного висновку про набуття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прав і обов'язків, передбачених ст. 156 ЖК України, оскільки вони були зареєстровані у спірному будинку за згоди попереднього власника, а не як члени сім'ї ОСОБА_1

Таким чином, апеляційний суд, безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, припустився помилки у застосуванні матеріального та процесуального закону.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України суд касаційної інстанції, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно з законом, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339, п. 4 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 1 березня 2012 року скасувати, рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11 липня 2011 року залишити в силі.