Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів Дербенцевої Т.П., Диби В.Г.,

Карпенко С.О., Нагорняка В.А.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Херсонгаз» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги газопостачання за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Херсонгаз» на заочне рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 14 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 25 квітня 2012 року,

У грудні 2011 року позивач звернувся до суду із указаним позовом, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за послуги газопостачання у розмірі 418 грн. 33 коп., інфляційні втрати у розмірі 22 грн. 81 коп. та три проценти річних - 10 грн. 04 коп.

Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_3 не оплачувала у повному обсязі надані позивачем послуги з газопостачання.

Заочним рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 14 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 25 квітня 2012 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги з газопостачання у розмірі 418 грн. 33 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство «Херсонгаз» просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні збитки та три проценти річних.

Судові рішення оскаржуються в частині відмови у позові, в іншій частині - не оскаржуються.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1, який надається населенню публічним акціонерним товариством «Херсонгаз».

За період з 1 листопада 2006 року до 1 вересня 2011 року у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 418 грн. 33 коп.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, стягнув із відповідача заборгованість за послуги із газопостачання та відмовив у стягненні трьох процентів річних та інфляційних втрат із тих підстав, що правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (1875-15) , а норми ч. 2 ст. 625 ЦК України на них не поширюються.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками та споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у Законі України «Про житлово-комунальні послуги» (1875-15) (далі - Закон).

Пунктом 10 ч. 3 ст. 20 Закону встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.

Разом із тим, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України (435-15) , інших актів законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати у розмірі 22 грн. 81 коп. та три проценти річних - 10 грн. 04 коп.

З огляду на викладене, судами неправильно застосовано норму матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні інфляційних втрат та трьох процентів річних та ухвалення в цій частині нового рішення, яким позов у цій частині задовольнити.

Керуючись статтями 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Херсонгаз» задовольнити.

Заочне рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 14 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 25 квітня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Херсонгаз» інфляційні втрати у розмірі 22 грн. 81 коп. та три проценти річних у розмірі 10 грн. 04 коп.

рішення оскарженню не підлягає.