Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Дьоміної О.О.,

суддів: Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Касьяна О.П., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, за касаційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 грудня 2011 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 29 лютого 2012 року,

У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що згідно рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 жовтня 2009 року на його користь з відповідача було стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з 30 грудня 2008 року по 10 серпня 2009 року в розмірі 4 460 грн. 40 коп. Проте, рішення суду належним чином виконано не було. Належну йому заробітну плату він отримав лише в примусовому порядку на підставі дублікату виконавчого листа 10 серпня 2011 року. Просив на підставі ст. 117 КЗпП України стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01 вересня 2009 року по 01 липня 2011 року.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 грудня 2011 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 29 лютого 2012 року, у задоволенні позову було відмовлено з інших правових підстав.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримку за період з 01.09.2009 року по 01.07.2011 року, суд першої інстанції, виходив із того, що затримка розрахунку сталася не з вини відповідача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову з інших правових підстав, апеляційний суд виходив із того, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні заявлені позивачем вже були вирішені судом 22 жовтня 2009 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем і був звільнений з роботи 30 грудня 2008 року за згодою сторін.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з жовтня по грудень 2008 року у розмірі 4 460 грн. 40 коп. Відмовлено у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 30 грудня 2008 року по 10 серпня 2009 року з підстав відсутності вини відповідача (а.с. 3-5). Рішення набрало законної сили і було виконане 10 серпня 2011 року (а.с. 7).

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» (v0013700-99) працівник на користь якого присуджена сума заробітної плати має право на вимоги щодо її індексації у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення, але таких вимог позивач не заявляв.

Таким чином, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що оскільки рішенням суду від 22 жовтня 2009 року вже було вирішено вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки, то заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Зазначений висновок апеляційного суду відповідає обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом правильно застосовані.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 29 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.