Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І., суддів: Журавель В.І.,Писаної Т.О., Іваненко Ю.Г.,Ситнік О.М.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельно-монтажно-торгівельна компанія «Лів Електра Україна» до Вінницької міської ради, ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8 про встановлення права власності на самочинно збудоване приміщення, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельно-монтажно-торгівельна компанія «Лів Електра Україна» на рішення апеляційного Вінницької області від 25 червня 2012 року,

У листопаді 2011 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельно-монтажно-торгівельна компанія «Лів Електра Україна» (далі - ТОВ «ВБМ ТК «Лів Електра Україна») про звернення стягнення на майно та визначення права власності на самочинно збудоване нежитлове приміщення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 19 серпня 2009 року між ним та ОСОБА_8 укладений договір безпроцентної позики, за яким останньому надавалося у борг 3 млн. грн., що підтверджувалося розпискою від 19 серпня 2009 року.

На забезпечення виконання договору 19 серпня 2009 року між сторонами укладений договір застави.

У зв'язку з порушенням виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором ОСОБА_7 просив звернути стягнення на майно, що є предметом договору застави, а саме: незавершене будівництво нежитлового приміщення, площею 1 957,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

ТОВ «ВБМ ТК «Лів Електра Україна» звернулося до суду з позовом, у якому вказувало, що воно є користувачем земельної ділянки площею 0,35000 га (призначення - для комерційного використання), що знаходиться по АДРЕСА_1 на підставі договору оренди від 10 червня 2003 року, укладеного з Вінницькою міською радою.

15 травня 2009 року управлінням інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області позивачу надано дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва сервісного центру по обслуговуванню автомобілів на перехресті АДРЕСА_1

Після закінчення будівництва були отримані відповідні висновки про задовільний технічний стан, відповідність санітарним та протипожежним нормам зведеного приміщення і тому товариство просило встановити право власності на самочинно збудоване приміщення.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 грудня 2011 року позов ОСОБА_7 до ТОВ «ВБМ ТК «Лів Електра Україна» залишено без розгляду.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 грудня 2011 року позов ТОВ «ВБМ ТК «Лів Електра Україна» задоволено. Визнано за ТОВ «ВБМ ТК «Лів Електра Україна» право приватної власності на самочинно збудоване нежитлове приміщення, загальною площею 1957,4 кв.м., розташоване по АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 25 червня 2012 року апеляційну скаргу прокурора м. Вінниці задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 грудня 2011 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «ВБМ ТК «Лів Електра Україна», мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга має бути частково задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, керувався тим, що здійснена ТОВ «ВБМ ТК «Лів Електра Україна» побудова нежитлового приміщення відповідає будівельним, санітарно-епідеміологічним та протипожежним нормам і не порушує прав інших осіб.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що спір підлягає розгляду у господарському суді, оскільки виник між двома юридичними особами і жодним чином не торкається інтересів фізичних осіб. У матеріалах справи відсутні докази того, що міська рада допустила порушення прав позивача і що позивач звертався до міської ради з приводу встановлення права власності на самочинно збудовані приміщення.

Встановлено і матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «ВБМ ТК «Лів Електра Україна» є користувачем земельної ділянки площею 0,35000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору оренди від 10 червня 2003 року (а.с. 36).

15 травня 2000 року управлінням інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області ТОВ «ВБМ ТК «Лів Електра Україна» надано дозвіл № 79/А на виконання будівельних робіт з будівництва сервісного центру по обслуговуванню автомобілів на перехресті АДРЕСА_1

На вказаній земельній ділянці ТОВ «ВБМ ТК «Лів Електра Україна» побудувало нежитлове приміщення сервісного центру по обслуговуванню автомобілів, загальною площею 1957, 4 кв.м.

Відповідно до висновків технічного звіту, виготовленого ТОВ «Подільський експертний центр» при будівництві будівлі порушень не виявлено, будівельні роботи виконані з дотриманням будівельних, протипожежних, екологічних та санітарно-технічних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що вказаний спір є спором між юридичними особами, що не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Відповідно зі ч. 1 ст. 340 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених ст. 205 ЦПК України.

Згідно до ст. 1 ГПК України, з урахуванням вимог статей 2, 12 ГПК України спори між підприємствами, установами, організаціями, іншими юридичними особами, громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, розглядаються господарськими судами.

У даному випадку судом першої інстанції розглядався спір між двома юридичними особами - ТОВ ВБМ ТК «Лів Електра Україна» та Вінницькою міською радою з приводу визнання права власності на самочинно збудоване приміщення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Тому у цій частині провадження підлягає закриттю.

Так як ОСОБА_7 не наділений правами щодо вирішення питання про визнання права власності на самочинно зведену будівлю, судом правильно відмовлено у цій частині позову.

Керуючись статтями 336, 337, 340, 343, 344, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельно-монтажно-торгівельна компанія «Лів Електра Україна» задовольнити частково.

Рішення апеляційного Вінницької області від 25 червня 2012 року у частині відмови у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельно-монтажно-торгівельна компанія «Лів Електра Україна» до Вінницької міської ради скасувати і провадження у цій частині позовних вимог закрити.

У іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.