6-30757св14 Про скасування рішення міської ради про передачу землі у власність, визнання недійсним державного акта на земельну ділянку та зобов`язання відновити попередній стан земельної ділянки шляхом знесення самовільно збудованої огорожі - 09.10.2014 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Іршавської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_5 про скасування рішення, визнання недійсним державного акта на земельну ділянку та зобов'язання відновити попередній стан земельної ділянки шляхом знесення самовільно збудованої огорожі, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 червня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що рішення Іршавської міської ради Закарпатської області від 28 листопада 2007 року прийняте з порушенням ст. ст. 141, 149 ЗК України і є таким, що порушує її права, оскільки цим рішенням передано у власність ОСОБА_5 частину земельної ділянки, що належить їй на праві постійного користування, на якій відповідач незаконно побудував огорожу.

Просила скасувати рішення Іршавської міської ради Закарпатської області від 28 листопада 2007 pоку в частині надання у власність

ОСОБА_5 земельної ділянки, що прилягає до її будинку; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 27 грудня 2007 року серії ЯД № 541662; зобов'язати ОСОБА_5 знести самовільно збудовану огорожу.

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області

від 29 січня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 25 червня

2014 року рішення Іршавського районного суду Закарпатської області

від 29 січня 2014 року скасовано, позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення 11 сесії 5 скликання Іршавської міської ради Закарпатської області від 28 листопада 2007 року "Про затвердження технічної документації по передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку

ОСОБА_5, який мешкає за адресою: вул. Терешкова, 59, м. Іршава".

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 27 грудня 2007 року серії ЯД № 541662, кадастровий номер земельної ділянки 2121910100:06:005:0063, виданий ОСОБА_5 Зобов'язано ОСОБА_5 відновити стан земельної ділянки ОСОБА_4, шляхом знесення самовільно збудованої огорожі на відрізку довжиною - 8,01 м від вул. Терешкової до кута житлового будинку по АДРЕСА_1, встановлену на належній на праві користування ОСОБА_4 земельній ділянці. У іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, що рішенням Іршавської міської ради Закарпатської області від 25 березня 1976 року № 30 чоловіку ОСОБА_4 - ОСОБА_6 виділено земельну ділянку площею 0,07 га по АДРЕСА_1 та надано дозвіл на будівництво двоповерхового житлового будинку (а.с. 7, 910).

Після закінчення будівництва житловий будинок по АДРЕСА_1 житловою площею - 79,3 кв. м, загальною площею - 164,6 кв. м прийнято в експлуатацію, про що свідчить акт приймання індивідуального домоволодіння ОСОБА_6, затверджений рішенням виконавчого комітету Іршавської міської ради Закарпатської області від 24 жовтня 1986 року № 265 (а.с. 1416).

Із вказаного акта вбачається, що відступлень від затвердженої технічної документації не виявлено, будинок розміщений на відстані до межі земельної ділянки з правої сторони - 0,5 м.

Згідно зі свідоцтвом на спадщину за законом від 18 жовтня 2001 року (2766-14) серія АЕЕ № 379812, виданого державним нотаріусом Іршавської державної нотаріальної контори Гецко А.І., зареєстрованого у реєстрі за № ІІ-998, спадкоємицею майна ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є його дружина ОСОБА_4 Спадковим майном є житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1, що належав спадкодавцеві на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва, посвідченого Іршавською державною нотаріальною конторою 13 квітня 1978 року за реєстром № 801, та зареєстрованого у Берегівському техінвентарбуро 13 березня 1987 року за № 983 (а.с. 17).

Рішенням Іршавської міської ради Закарпатської області від 29 березня 2013 року № 854 ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель запасу Іршавської міської ради Закарпатської області, орієнтовною площею 0,07 га по АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Під час виготовлення технічної документації з'ясувалося, що частина земельної ділянки, що прилягає до будинку по АДРЕСА_1, належить суміжному землекористувачу ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 27 грудня 2007 року серія ЯД № 541662 (а.с. 25).

Висновком судової землевпорядної експертизи від 25 грудня 2013 року № 190 встановлено, що фактично частина земельної ділянки площею 187 кв. м, що відведена для забудови ОСОБА_4, на час проведення обмірів зайнята ОСОБА_5 (від вул. Терешкової вглиб по існуючій межі між земельними ділянками АДРЕСА_1). Збудована ОСОБА_5 огорожа, на відрізку довжиною 8,01 м від вул. Терешкової до кута житлового будинку АДРЕСА_1 встановлена на належній позивачці на праві користування земельній ділянці (а.с. 118128).

Висновки експертизи відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано.

Відповідно до ст. 30 ЗК України від 1990 року, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вирішив, що право користування земельною ділянкою площею 700 кв. м., відведеною для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1, точні межі якої наведені у будівельному паспорті земельної ділянки, виданому ОСОБА_6 у 1978 році (а.с. 68), після його смерті перейшло до спадкоємиці ОСОБА_4 разом із житловим будинком з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, тому суд правильно задовольнив позов відповідно до вимог ст. 152 ЗК України.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ