Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Карпенко С.О.,

суддів: Дербенцевої Т.П., Нагорняка В.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у Центрально-Мінському районі Горлівки Донецької області до Держаної установи «Інститут медицини праці Академії медичних наук України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1, про визнання недійсним рішення за касаційною скаргою Держаної установи «Інститут медицини праці Академії медичних наук України» на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 5 жовтня 2010 року,

У жовтні 2010 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у Центрально-Мінському районі м. Горлівки Донецької області звернулося до суду із вказаним позовом і, з урахуванням уточнень, просило визнати недійсним рішення Центральної лікарсько-експертної комісії клініки профзахворювань Державної установи «Інститут медицини праці Академії медичних наук України» № 28/1123 від 28 липня 2009 року щодо визнання у ОСОБА_1 пневмоконіозу, ускладненого хронічним бронхітом в фазі затихаючого загострення, професійним захворюванням.

Свої вимоги обґрунтували тим, що при прийнятті рішення про зв'язок захворювання ОСОБА_1 з умовами його праці, порушено процедуру встановлення зв'язку захворювання з умовами праці.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2010 року провадження у справі закрито, з підстав передбачених ст.ст. 2- 4, 17 КАС України.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 5 жовтня 2010 року ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2010 року скасовано, справу направлено для розгляду до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду м. Києва від 5 жовтня 2010 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, апеляційний суд вірно виходив із того, що спір у справі, яка розглядається, не стосується захисту прав, свобод і інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, тому такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, ухвала апеляційного суду м. Києва від 5 жовтня 2010 року постановлена із додержанням норм процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Держаної установи «Інститут медицини праці Академії медичних наук України» відхилити.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 5 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.