Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів: Мазур Л.М., Матвєєвої О.А.,Маляренка А.В., Писаної Т.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ПАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення боргу за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», яке діє через представника ОСОБА_8, на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 червня 2012 року,

У січні 2011 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії обласного управління ПАТ «Ощадбанк» звернулося до суду з позовом до відповідачів про стягнення за кредитним договором від 20 лютого 2008 року боргу у розмірі 170 974 євро, з яких: залишок заборгованості за кредитом - 123 872,30 євро, прострочення заборгованості за кредитом - 8 075,25 євро, заборгованість за відсотками - 31 585,42 євро, заборгованість за пенею по відсотках - 5 917,03 євро, заборгованість за пенею по кредиту - 1 524 євро.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 червня 2012 року, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 165 526,89 євро.

У касаційній скарзі представник ПАТ «Ощадбанк» просить вказані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Судами попередніх інстанцій встановлено і не заперечується в касаційній скарзі, що 20 лютого 2008 року позивач та відповідач - ОСОБА_6 уклали кредитний договір № 2204-н, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 134 150,00 євро на строк до 11 квітня 2023 року на придбання земельної ділянки зі сплатою 12,5 % річних у перші чотири місяці з дня отримання кредиту; 15 % річних - починаючи з п'ятого місяця з дня отримання кредиту та 11,5 % річних - після одержання державного акту на право власності на земельну ділянку. В забезпечення виконання кредитної угоди банком в цей же день укладено договори поруки із ОСОБА_7.

Відповідно до укладеного кредитного договору ОСОБА_6 прийняв на себе зобов'язання по поверненню наданого кредиту і виплаті нарахованих по ньому відсотків у порядку, розмірі і терміни передбаченими договором, які боржник порушив, у зв'язку з чим, виникла заборгованість за кредитним договором.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо розміру нарахованої позивачем пені по відсоткам та кредиту, а саме перерахувавши ці суми за період з 01 листопада 2008 року по 01 листопада 2009 року, місцевий суд керувався п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України. При цьому, місцевий суд у заочному рішенні не зазначив, за заявою якої із сторін був застосований строк позовної давності.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна. За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доти, доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Однак відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути лише скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до пункту 7.8 кредитного договору № 2204-н від 20 лютого 2008 року, сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України до 3 років для грошових зобов'язань позичальника щодо сплати неустойки (штрафів, пені), що передбачені умовами цього договору.

Розглядаючи справу, місцевий суд не звернув увагу на умови укладеного між сторонами кредитного договору та положення ч. 1 ст. 259 ЦК України, у зв'язку з чим дійшов безпідставного висновку щодо необхідності перерахунку спірних сум.

Переглядаючи справу апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України не перевірив доводи позивача щодо необхідності врахування умов пункту 7.8 кредитного договору № 2204-н від 20 лютого 2008 року в частині періоду нарахування пені по відсоткам та кредиту протягом трьох років та в порушення вимог статей 313- 315 ЦПК України не мотивував підстави відхилення цих доводів.

У зв'язку із неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення на підставі ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», яке діє через представника ОСОБА_8, задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 червня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.