Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді: Луспеника Д.Д.

суддів: Лесько А.О., Хопти С.Ф., Червинської М.Є., Черненко В.А.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 вересня 2011 року,

У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути зі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 солідарно в порядку відшкодування матеріальної шкоди 14 968 грн. та моральної шкоди 500 грн., завданої знищенням його майна. Свої вимоги мотивував тим, що позивач у період часу з травня 2007 року по вересень 2007 року реконструював балкон та лоджії до належних йому квартир № 1 та 2 у будинку АДРЕСА_2. Відповідачі надали згоду на те, щоб накриття (дах) балкону та лоджії позивача частково кріпилося до стіни та балкону їх квартири. 16 жовтня 2007 року відповідачі зрізали накриття балкону та лоджії, а 23 жовтня 2007 року порізали на шматки перекриття та опори будівлі. Всі будівельні матеріали, які були використанні для накриття, були також порізані, що зробило неможливим їх використання в подальшому. Своїми діями відповідачі завдали йому значну шкоду, яку у добровільному порядку відшкодувати відмовляються.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 14 липня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 27 вересня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди скасовано, ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 9 659 грн. 36 коп. та вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі заступник прокурора Херсонської області в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що збудована позивачем прибудова є самочинною, оскільки її будівництво здійснювалось без належної дозвільної документації та затвердженого проекту, позивач не довів суду пошкодження відповідачами належного йому майна та належних йому будматеріалів, а тому позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають за необґрунтованістю.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, виходив із того, що відповідачі визнали факт демонтажу даху прибудови позивача, проте не довели те, що після демонтажу спірного даху вони передали позивачу пошкоджені будівельні матеріали і їх подальше використання є можливим.

Проте погодитися з такими висновком суду апеляційної інстанції не можна з наступних підстав.

Судами установлено, що ОСОБА_1 на праві власності належать квартири 1 та 2 у будинку АДРЕСА_2, які розташовані на першому поверсі. Квартира, належна відповідачам, розташована на 2-му поверсі зазначеного будинку, над квартирою № 2 позивача.

У 2007 року ОСОБА_1 самочинно прибудував до належних йому квартир прибудову та без дозволу відповідачів приєднав частину даху зведеної прибудови до стіни та балкону квартири відповідачів, не отримавши на це їх згоди.

З відповідей міськінспекції архітектурно-будівельного контролю від 7 вересня 2007 року та управління містобудування та архітектури, інших установ на скарги мешканців будинку АДРЕСА_2 від 11 травня 2007 року, 13 липня 2007 року, 17 вересня 2007 року щодо будівництва прибудови позивачем, убачається, що ОСОБА_1 виконує будівництво прибудови до належних йому квартир розміром 4х14 м без належного дозволу і не виконує приписи міськінспекції архітектурно-будівельного контролю щодо негайного припинення будівельних робіт.

Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради № 687 від 17 листопада 2009 року на управління житлового господарства міської ради покладено обов'язок здійснити демонтаж прибудови до квартири № 1 та № 2 у житловому будинку АДРЕСА_2 у термін до 28 листопада 2009 року.

З відповіді департаменту житлово-комунального господарства від 4 березня 2011 року убачається, що 16 грудня 2009 року працівниками ПП «Жилвервіс» на виконання рішення міськвиконкому був здійснений демонтаж даху та стін самовільної прибудови ОСОБА_1

З постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 24 жовтня 2007 року убачається, що ОСОБА_1 звернувся до органів міліції з заявою про притягнення до відповідальності мешканців квартири № 6 у будинку АДРЕСА_2, які зрізали металопрофільні листи на даху його прибудови до квартири. З пояснень ОСОБА_4, які маються у відмовних матеріалах, убачається, що вона не надавала дозволу ОСОБА_1 на здійснення прибудови та кріплення даху до її квартири.

Зі змісту статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та матеріальної шкоди.

Відповідач не надав суду доказів того, що він набув права власності на прибудову, яка була демонтована на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради.

Згідно ч. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, але відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійснені своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Суд першої інстанції, у межах заявлених ОСОБА_1 вимог повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, спростувавши доводи позивача стосовно того, що прибудова не є самовільною, а є тільки реконструкцією балкону та лоджії до його квартир, що право власності на прибудову підтверджується правоустановчими документами на квартиру, що відповідачі надали згоду на кріплення даху прибудови до стін та балкону їх квартири, що саме відповідачі повністю зруйнували дах його прибудови та пошкодили будівельні матеріали з даху, надані позивачем квитанції та фотознімки, пояснення свідків не доводять зазначені позивачем обставини.

Таким чином рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції, в порушення зазначених законів, помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди, ухвалене згідно з законом, що відповідно до ст. 339 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись п. 5. ч. 1. ст.ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора Херсонської області в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 вересня 2011 року скасувати.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 14 липня 2011 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.