6-34920св12 Про визначення порядку користування земельною ділянкою - 24.10.2012 Прийняття

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Коротуна В.М., Штелик С.П.,-розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визначення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визначання порядку користування земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 7 травня 2012 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 18 липня 2012 року,

У листопаді 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з зазначеним позовом.

Просила визначити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 між співвласниками домоволодіння відповідно до розміру їх ідеальних часток у праві спільної часткової власності.

Також, просила зобов'язати відповідачку не чинити їй перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 5 липня 2010 року провадження по справі зупинено до розгляду Верховним Судом України справи за позовом ОСОБА_5 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_4 про визнання частково незаконним рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Одеси, визнання права власності та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа - державний нотаріус Першої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, про визнання договору дарування недійсним.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2010 року залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України позовні вимоги ОСОБА_5. задоволено частково.

Визнано незаконним п. 1 п.1.1. рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м. Одеси від 4 січня 1991 року № 16 щодо затвердження ідеальних часток, оформлення права власності та видачі нових свідоцтв про право приватної власності на житлову будівлю, розташовану в місті АДРЕСА_1

Визнано за ОСОБА_5., право власності на ѕ частини житлового будинку (домоволодіння) та визнано за ОСОБА_4 право власності на ј частину зазначеного житлового будинку.

Визнано недійсним договір дарування від 1 лютого 2003 року, укладений між дарувальником ОСОБА_5. та обдарованим ОСОБА_6 щодо дарування 14/25 частин житлового будинку.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У травні 2011 року провадження по справі відновлено.

У грудні 2011 року ОСОБА_4 позовні вимоги змінила та просила визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до існуючого порядку користування між співвласниками.

Також, ОСОБА_5. звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4, в якому просила визначити порядок користування земельною ділянкою розташованої по АДРЕСА_1 відповідно до ідеальних часток співвласників домоволодіння.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 7 травня 2012 року зустрічний позов ОСОБА_5. задоволено.

Визначено порядок користування земельною ділянкою площею 954 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

У користування ОСОБА_4 надано земельну ділянку площею 238, 53 кв.м.; у користування ОСОБА_5. надано земельну ділянку площею 715, 58 кв.м.

Лінія розподілу проходить по існуючій огорожі № 5 від межі по вулиці Вавілова, далі по міжквартирними перегородками, далі на відстані 2 м. від зовнішньої стіни будинку літ. «А» по прямій 8,86 м., далі під прями кутом наліво і по прямій лінії довжиною 19,9 м. на відстані 2 м. і на відстані 4,54 м. від зовнішньої межі з суміжною ділянкою по АДРЕСА_1 далі під прямим кутом направо 4,54 м. до перетинання з межею та суміжною ділянкою.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 липня 2012 року, рішення Київського районного суду від 7 травня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 в частині визначення порядку користування земельною ділянкою задоволено частково.

Зустрічний позов ОСОБА_4. задоволено.

Визначено порядок користування земельною ділянкою площею 954,11 кв.м. по вулиці АДРЕСА_1 між співвласниками будинку.

Визначено лінію розподілу:

від пункту вуличного розподільного паркану (п.1) з боку вулиці Архітекторської по прямій лінії на відстань 14,72 м.;

поворот праворуч по прямій лінії на відстань 1,76 м.;

поворот ліворуч по прямій лінії від зовнішньої стіни будинку літ. «А» на відстань 2, 51 м. (п.3);

поворот праворуч по прямій лінії по зовнішній стіні будинку літ. «А» на відстань 0,60 м. (до п. 4);

поворот ліворуч по зовнішній стіні будинку літ. «А» на відстань 3,18 м. (до п. 5);

поворот ліворуч по зовнішній стіні будинку літ. «А» на відстань 0,85 м. (п. 7);

далі по прямій лінії на відстань 2,0 м. (до п. 8);

поворот ліворуч по прямій лінії на відстань 8,86 м. (до п. 9);

поворот ліворуч по прямій лінії на відстань 19,90 м. (до п. 10);

поворот праворуч по прямій лінії на відстань 4,54 м. (до п. 11) відповідно додатку № 3 графічного відображення висновку землевпорядкової експертизи № 001/12 від 1 березня 2012 року.

У решті позову ОСОБА_4 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_5. та часткового задоволення позову ОСОБА_4 виходячи з наступного.

З рішення апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2010 року, залишеного без змін ухвалою Верховного Суду України від 8 жовтня 2010 року вбачається, що за ОСОБА_5. визнано право власності на ѕ частки житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_4 право власності на ј частку зазначеного будинку (т. 1 а.с. 122-123).

З висновку судової землевпорядкової експертизи №001/12 від 1 березня 2012 року вбачається, що існуючий порядок користування земельною ділянкою не відповідає існуючим санітарним та будівельним нормам і правилам, не дозволяє співвласнику ОСОБА_5. безперешкодно обслуговувати належні їй будівлі і споруди (а.с. 149-160).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Згідно частини 4 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

З роз'яснень які містяться у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 (va007700-04) «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки, в разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.

Також, у пункті 21 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України (va007700-04) зазначено, що виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі. Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось із співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Отже, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_5. оскільки, матеріали справи не містять доказів того, що між співвласниками існує угода про порядок користування земельною ділянкою, а тому з урахуванням норм земельного законодавства та висновків судової землевпорядкової експертизи визначив порядок користування спірної земельної ділянки відповідно до ідеальних часток співвласників у домоволодінні.