Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Коротуна В.М., Штелик С.П.,-розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Спартаківської сільської ради Ясинуватського району, ОСОБА_5, відділу Держкомзему в Ясинуватському районі про визнання недійсним рішення та державного акту на землю за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 6 червня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 6 липня 2012 року,

У січні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з зазначеним позовом, який в ході судового розгляду уточнювався.

В обґрунтування позову зазначила, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, вона є власником 60/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1.

22 листопада 2011 року вона звернулась до Спартаківської сільської ради з заявою про приватизацію своєї частки земельної ділянки.

29 листопада 2011 року ОСОБА_4 отримала письмову відмову у задоволенні її заяви, з посиланням на те, що Спартаківська сільська рада вже приймала рішення про приватизацію всієї земельної ділянки, відповідно до якого, право власності на земельну ділянку визнано за ОСОБА_4

Вважає, що рішення Спартаківської сільської ради порушує її права, як власника, просила суд визнати недійсним зазначене рішення в частині безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки та визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_4 на підставі рішення Спартаківської сільської ради.

Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 6 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 6 липня 2012 року позов задоволено.

Визнано недійсним рішення Спартаківської сільської ради Ясинуватського району № 82-21 від 14 серпня 1996 року в частині безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки, площею 0,08 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташованої за адресою: будинок АДРЕСА_1

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 17 листопада 1997 року, виданий ОСОБА_4 на підставі рішення Спартаківської сільської ради № 82-21 від 14 серпня 1996 року та визнано недійсним його державну реєстрацію.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалити нове рішення, яким змінити оскаржувані судові рішення, а саме: визнати частково недійсним рішення Спартаківської сільської ради в частині безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_4 60/100 частин земельної ділянки; визнати частково недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суди дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 виходячи з наступного.

З свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 7 грудня 2011 року вбачається, що ОСОБА_4 успадкувала 60/100 частин житлового будинку з надвірними побудовами, який розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Відповідно до ухвали Народного суду Ясинуватського району Донецької області від 21 березня 1969 року, власником 40/100 частини зазначеного будинку є ОСОБА_4 (а.с. 40).

Згідно із положеннями ст. 30 ЗК УРСР 1990 року, який був чинний на час приватизації земельної ділянки, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.

З роз'яснень, які містяться в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16 квітня 2004 року (va007700-04) , із послідуючими змінами, вбачається, що при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішенням з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції, суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.

Зазначені норми матеріального права, а також роз'яснення Пленуму Верховного Суду України судами враховано.

Отже, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суди дійшли обґрунтованого висновку, що права позивачки, як співвласника домоволодіння були порушені незаконним рішенням Спартаківської сільської ради, оскільки вона не відмовлялась на користь ОСОБА_6 від своєї частки земельної ділянки, дозволу на приватизацію земельної ділянки не надавала.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 6 червня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 6 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.