Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І.,

суддів: Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г.,

Завгородньої І.М., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах ОСОБА_3 до ліквідаційної комісії з припинення Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, Комісії з припинення Шевченківської районної у м. Києві ради, Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСББ «Бастіон», Київська міська рада, про визнання договору недійсним, скасування свідоцтва про право власності, повернення майна із чужого незаконного володіння; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання добросовісним набувачем, визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2012 року,

Прокурор Шевченківського району м. Києва в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2007 року, що набрала законної сили, визнано незаконним та скасовано підпункт 35 додатку № 1 до рішення Шевченківської районної в м. Києві ради «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківської районної в м. Києві ради» від 31 жовтня 2006 року № 91.

Зазначеною постановою встановлено статус приміщення площею 40 кв.м, як допоміжного приміщення жилого будинку, по АДРЕСА_1

Однак, не зважаючи на вказане, 02 листопада 2007 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було видано свідоцтво про право власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва на нежиле приміщення площею 40 кв.м по АДРЕСА_1 (літ. А) в м. Києві.

На підставі вказаного свідоцтва про право власності 29 січня 2008 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення площею 40 кв.м по АДРЕСА_1 (літ. А) в м. Києві, згідно з яким вказане нежиле приміщення було відчужено шляхом викупу на користь ОСОБА_4

У свою чергу, згідно з договором купівлі-продажу від 19 березня 2008 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вказане нежиле приміщення було відчужено останній.

Вважаючи, що ОСОБА_3 як власник квартири № НОМЕР_1, так само як і інші власники жилих квартир будинку АДРЕСА_1 є одночасно співвласником на праві спільної власності допоміжних приміщень загального користування та технічного обладнання багатоквартирного жилого будинку АДРЕСА_1 відповідно до вимог ст. 1, ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та ст. 382 ЦК України, прокурор просив скасувати свідоцтво від 02 листопада 2007 року серії CAB № 553899 про право власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва на нежиле приміщення площею 40 кв.м по АДРЕСА_1 (літ. А) в м. Києві, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу нежилого приміщення площею 40 кв.м по АДРЕСА_1 (літ. А) в м. Києві, укладений 29 січня 2008 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6; витребувати нежиле приміщення із чужого незаконного володіння ОСОБА_5 як особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним.

ОСОБА_5 заявила зустрічний позов до ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому зазначала, що при укладанні договору купівлі-продажу від 19 березня 2008 року вона не знала та не могла знати, що нерухоме майно є предметом спору, просила визнати її добросовісним набувачем нерухомого майна, а саме: нежилого приміщення площею 40 кв.м по АДРЕСА_1 (літ. А) в м. Києві; визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 19 березня 2008 року, укладений між нею та ОСОБА_4, а саме: нежилих приміщень № 1, 2, 3 (групи приміщень № 37 в літ. А) загальною площею 40 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований за № 2573; визнати право власності за нею на нерухоме майно, а саме: на нежилі приміщення № 1, 2, 3 (групи приміщень № 37 в літ. А) загальною площею 40 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2012 року, позов прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах ОСОБА_3 задоволено частково. Скасовано свідоцтво про право власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва від 02 листопада 2007 року серії САВ № 553899 на нежиле приміщення площею 40 кв.м по АДРЕСА_1 (літ. А) в м. Києві, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення площею 40 кв. м по АДРЕСА_1 (літ. А) в м. Києві, укладений 29 січня 2008 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної в м. Києві ради та ОСОБА_4 з моменту його укладання. У решті позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано ОСОБА_5 добросовісним набувачем нежилого приміщення площею 40 кв. м по АДРЕСА_1 (літ. А) в м. Києві. У решті позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_5 просить зазначені судові рішення в частині задоволення позову прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах ОСОБА_3 скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах ОСОБА_3

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам ухвалені в справі судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2007 року, винесеною в справі за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах ОСОБА_3 до Шевченківської районної в м. Києві ради скасовано підпункт 35 додатку № 1 до рішення Шевченківської районної в м. Києві ради «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківської районної в м. Києві ради» від 31 жовтня 2006 року № 91.

02 листопада 2007 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано свідоцтво про право власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва на нежиле приміщення площею 40 кв.м по АДРЕСА_1 (літ. А) в м. Києві.

На підставі зазначеного свідоцтва про право власності 29 січня 2008 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу нежилого приміщення площею 40 кв.м по АДРЕСА_1 (літ. А) в м. Києві, згідно з яким вказане нежиле приміщення було відчужено шляхом викупу на користь ОСОБА_4

У подальшому вказане нежиле приміщення згідно з договором купівлі-продажу від 19 березня 2008 року ОСОБА_4 відчужив ОСОБА_5

Задовольняючи позов прокурора, суд виходив із того, що статус приміщення, що було об'єктом купівлі-продажу площею 40 кв.м як допоміжного приміщення жилого будинку по АДРЕСА_1 у м. Києві встановлено постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2007 року, яка набрала законної сили. Оскільки ОСОБА_3 як власник квартири в жилому будинку по АДРЕСА_1 у м. Києві в силу положень ч. 2, 3 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» набула право спільної власності на допоміжне приміщення площею 40 кв.м одночасно з набуттям права власності на квартиру № НОМЕР_1 в цьому жилому будинку, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Частково задовольняючи зустрічний позов, суд керувався тим, що при укладанні договору купівлі-продажу від 19 березня 2008 року ОСОБА_5 не знала та не могла знати, що нерухоме майно є предметом спору та дійшов висновку, що остання в силу положень ст.ст. 328, 388 ЦК України є добросовісним набувачем нежилих приміщень.

З висновками суду в частині вирішення позову прокурора погодитися не можна з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної норми не потребують доказуванню саме обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. При цьому не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних правовідносин.

Посилаючись на встановлення постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2007 року статусу спірного в даній справі приміщення як допоміжного, суд не врахував:

що в даній справі склад осіб, що беруть участь, відмінний від того, що брав участь у вирішенні справи за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах ОСОБА_3 до Шевченківської районної в м. Києві ради;

що статус приміщення (як допоміжного чи нежилого) не є обставиною, встановленою щодо особи, яка брала участь у даній справі;

що предметом спору в справі, за наслідками вирішення якої Шевченківським районним судом м. Києва винесено постанову від 16 березня 2007 року, була законність рішення Шевченківської районної в м. Києві ради «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва», що автоматично не позбавляє спірне приміщення статусу об'єкта комунальної власності Шевченківського району м. Києва, оскільки, як убачається з матеріалів справи, свідоцтво про право власності територіальної громади Шевченківського району від 02 листопада 2007 року на спірне приміщення (а.с. 118) було видане на підставі рішення Київської міської ради від 27 грудня 2001 року № 208/1642 (ra_208023-01) (а.с. 122), а докази визнання останнього незаконним у матеріалах справі відсутні.

Отже, суд в порушення вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК України власника спірного приміщення на час його приватизації та укладання договору купівлі-продажу від 29 січня 2008 року не встановив, рішенню Київської міської ради від 27 грудня 2001 року № 208/1642 (ra_208023-01) оцінки не надав, чи є спірне приміщення допоміжним не з'ясував, пояснень Київської міської ради (а.с. 15-17 т. 3) та Головного управління комунальної власності м. Києва (а с. 114-137 т. 3) належним чином не перевірив, не визначився із характером спірних правовідносин, не дав їм оцінки, не вирішив, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, та дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позову прокурора.

З'ясування наведених обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Залежно від встановлення власника приміщення на час його приватизації та укладання договору купівлі-продажу від 29 січня 2008 року з урахуванням рішення Київської міської ради від 27 грудня 2001 року № 208/1642 (ra_208023-01) суд має вирішити питання про залучення до участі в справі особи, що має повноваження на розпорядження таким майном на час вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позову прокурора підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті судові рішення не оскаржуються та, відповідно, в касаційному порядку не переглядаються.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 3 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2012 року в частині вирішення позову прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах ОСОБА_3 до ліквідаційної комісії з припинення Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, Комісії з припинення Шевченківської районної у м. Києві ради, Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСББ «Бастіон», Київська міська рада, про визнання договору недійсним, скасування свідоцтва про право власності, повернення майна із чужого незаконного володіння скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.