Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І.,

суддів: Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г.,

Завгородньої І.М., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, за касаційною скаргою ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_8 на рішення апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2012 року,

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що її чоловіку, ОСОБА_7, належала 1/3 частина квартири АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер, після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла 1/3 частина спірної квартири.

Вона своєчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Їй та її дитині, ОСОБА_4, були видані свідоцтва про право власності на спадщину, однак вказана частина квартири не була врахована нотаріусом при видачі свідоцтва, оскільки правовстановлюючі документи на спірну квартиру утримує у себе відповідач - ОСОБА_5

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила визнати за нею та за малолітньою ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину спірної квартири, а саме: за нею - на 2/9 частини квартири; за малолітньою ОСОБА_4 - на 1/9 частину квартири.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2011 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, в порядку спадкування за законом. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, в порядку спадкування за законом. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2012 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Установлено, що ОСОБА_7 належала 1/3 частка квартири АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою КП «ОМБТІ та РОН». ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла 1/3 частка квартири АДРЕСА_1. Заповіту ОСОБА_7 не залишив, спадкоємцями першої черги після його смерті є: позивач - ОСОБА_3, малолітня ОСОБА_4, та відповідач - ОСОБА_6, інших спадкоємцем судом не встановлено.

ОСОБА_3 своєчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, як від свого імені, так і від імені малолітньої дитини, а тому відповідно до положень ст.ст. 1268, 1269 ЦК України вони вважаються такими, що прийняли спадщину.

Відповідач ОСОБА_6 не надав доказів того, що він прийняв спадщину. Крім того, останній визнав позов, що в силу положень ч. 4 ст. 174 ЦПК України є однією з підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову частково та визнаня за ОСОБА_3 і за ОСОБА_4 права власності за кожним на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд посилався на те, що матеріали справи не містять відповіді з державної нотаріальної контори, якою позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну частку квартири, на яку вона посилається як на підставу своїх позовних вимог. Оскільки лист Четвертої Одеської державної нотаріальної контори від 14 лютого 2011 року № 658/02-14не є мотивованою відмовою нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, у суду не було підстав для задоволення позову.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки фактично нотаріус не відмовив ОСОБА_3 у вчиненні нотаріальної дії, а вказав на неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Відсутність мотивованої відмови нотаріуса за наведених обставин не може бути перешкодою для звернення за захистом порушених прав безпосередньо до суду.

Заявляючи позов, ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності з підстав, передбачених, зокрема, ст. 392 ЦК України, яка регулює визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує право власності.

Фактично позбавивши позивачку та її неповнолітню дитину на судовий захист, зазначеного вище апеляційний суд не врахував, а тому рішення, ухвалене апеляційним судом підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2012 року скасувати, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2011 року - залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.