Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: суддів: Євтушенко О.І. Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М., Ситнік О.М.,розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 травня 2012 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 19 червня 2012 року,-

У лютому 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив ухвалити рішення, яким звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1540 га, та розташований на ній незавершений будівництвом двоквартирний житловий будинок, стягнути солідарно із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь банку залишок заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 614 283 грн 11 коп., посилаючись на те, що 22 серпня 2007 року між публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) «Універсал Банк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит у сумі 258 тис. дол. США строком погашення до 10 серпня 2037 року включно із відсотковою ставкою 11,45 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання відповідачем зобов'язань між банком та ОСОБА_7 був укладений договір поруки від 22 серпня 2007 року, за яким ОСОБА_7 зобов'язалася нести солідарну відповідальність за порушення зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором. Також, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором банк і ОСОБА_6 22 серпня 2007 року уклали договір іпотеки, за яким відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,1540 га по АДРЕСА_1. Станом на 03 лютого 2011 року загальна сума заборгованості відповідача становила 273 465,77 дол. США, що еквівалентно 2 171 783 грн 11 коп.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 травня 2012 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь позивача кошти у сумі 2 171 783 грн 11 коп, у рахунок погашення боргу звернуто стягнення на земельну ділянку площею 0,1540 га по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6, шляхом проведення прилюдних торгів, вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 19 червня 2012 року вищевказане рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 травня 2012 року скасовано у частині звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,1540 га по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6, шляхом проведення прилюдних торгів, і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, в іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ «Універсал Банк» просило скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 травня 2012 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 19 червня 2012 року у частині відмови у зверненні стягнення шляхом визнання за позивачем права власності на розташований на земельній ділянці, яка є предметом іпотеки, незавершений будівництвом двоквартирний двоповерховий житловий будинок скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права. У решті - судові рішення не оскаржуються, а тому в силу ст. 335 ЦПК України вони не переглядаються.

Перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Судом першої інстанції встановлено, що публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» та відповідач ОСОБА_6 уклали кредитний договір від 22 серпня 2007 року № 002-2900/840-0077, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 258 тис. дол. США, що підтверджується розрахунком заборгованості, строком погашення до 10 серпня 2037 року включно, та зобов'язався повернути кредит, сплатити 11,45 % річних за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені кредитним договором.

З метою забезпечення виконання відповідачем зобов'язань, між позивачем та відповідачкою ОСОБА_7 був укладений договір поруки від 22 серпня 2007 року № 002-2900/840-0077-Р.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивач і ОСОБА_6 22 серпня 2007 року уклали договір іпотеки від 22 серпня 2007 року серії ВЕХ № 137215, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований у реєстрі під № 553. Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,1540 га по АДРЕСА_1.

Станом на 03 лютого 2011 року загальна сума заборгованості відповідачів перед позивачем становить 273 465, 77 дол. США, що за курсом НБУ становить 2 171 783 грн 11 коп., а саме: заборгованість за кредитом - 256 066,22 дол. США, що еквівалентно 2 033 601 грн 10 коп., заборгованість за відсотками - 17 236,19 дол. США, що еквівалентно 136 884 грн 65 коп., за підвищеними відсотками - 163,36 дол. США, що еквівалентно 1 297 грн 36 коп.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги у частині стягнення всієї суми боргу з нарахованими санкціями солідарно з відповідачів підлягають задоволенню, однак не погоджується з встановленням позивачем вартості нерухомого майна, на яке просить звернути стягнення, в односторонньому порядку. Суд, враховуючи можливість зміни вартості майна, переданого у іпотеку позивачу, вважав за необхідне не визначати вартість майна, на яке здійснюється звернення стягнення, до проведення прилюдних торгів, визначивши такі прилюдні торги, як шлях реалізації прав позивача на відчуження спірного майна.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у частині звернення стягнення на предмет іпотеки, керувався тим, що висновки суду першої інстанції у частині звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів, зроблені на неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, та в результаті порушення та неправильного застосування норм матеріального права, оскільки вибір способу задоволення вимог іпотекодержателя і звернення стягнення є виключною прерогативою іпотекодержателя. Таким чином, суд першої інстанції, звертаючи стягнення на земельну ділянку шляхом проведення прилюдних торгів, на порушення вимог ст. 11 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що на підтвердження ціни предмету іпотеки належних та допустимих доказів позивач не надав. Позивачем не доведено ціни предмета іпотеки, на який бажає звернути стягнення позивач, а тому передбачених законом підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності на земельну ділянку та розташований на ній незавершений будівництвом житловий будинок, не має.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 6 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що об'єкти незавершеного будівництва, розташовані на переданій в іпотеку земельній ділянці, вважаються предметом іпотеки, незалежно від того, хто є власником об'єкта незавершеного будівництва.

Згідно із ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Згідно із п. 1.5 договору іпотеки іпотека розповсюджується на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід'ємні від майна поліпшення, складові частини, внутрішні системи, що існують на момент укладення договору та виникнуть в майбутньому.

Пунктом 5.1 договору іпотеки передбачено, що сторони погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (898-15) .

Колегія суддів апеляційного суду на вищевикладене уваги не звернула та не врахувала того, що позивачем надано до суду звіт про оцінку, який проведено 01 грудня 2011 року ТОВ «Київоблпроектсервіс» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ від 16 березня 2011 року № 11 481/11), щодо оцінки земельної ділянки, що є виділеною в натурі, та межі якої визначено на місцевості, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1540 га, з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, та встановлено ринкову вартість предмета іпотеки - 557 500 грн, із дотриманням усіх норм, передбачених Законом України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ (2658-14) «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та постанови КМ Українивід 28 жовтня 2004 року № 1442 (1442-2004-п) «Про затвердження Національного стандарту N 2 «Оцінка нерухомого майна», зокрема при здійсненні оцінки експертом було враховано те, що на земельній ділянці знаходиться незавершений будівництвом будинок. Крім того, як убачається з матеріалів справи, спору щодо ціни предмету іпотеки у сторін, іпотекодавця та іпотекодержателя, не виникало, а тому ціна продажу предмету іпотеки встановлена за згодою сторін.

Колегія суддів, враховуючи вищевикладене, дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для часткового скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 19 червня 2012 року скасувати у частині звернення стягнення на предмет іпотеки, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарження не підлягає.