Колегія суддів cудової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Дьоміної О.О.,

суддів: Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Попович О.В., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1, третя особа: Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького, про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням, за касаційною скаргою Військового прокурора Хмельницького гарнізону на ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 25 травня 2012 року,

У березні 2012 року військовий прокурор Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 з 28 липня 2004 року по 21 червня 2008 року проходив навчання в Національній академії Державної прикордонної служби ім. Б.Хмельницького на посаді курсанта. 18 березня 2011 року ОСОБА_1 був звільнений з військової служби відповідно до ст. 26 ч. 6 п.п. «и» Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту. У зв'язку з проходженням відповідачем навчання, на нього були понесені витрати в сумі 26 728 грн. Просив стягнути з відповідача на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України витрати, пов'язані з його навчанням і утриманням у вищому військовому навчальному закладі.

Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 25 травня 2012 року, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

У касаційній скарзі Військовий прокурор Хмельницького гарнізону просить скасувати постановлені судові ухвали та справу направити на новий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України (2747-15) ) справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник між суб'єктом владних повноважень та фізичною особою громадянином, який перебував на публічній службі, і повинна розглядатися за правилами КАС України (2747-15) .

Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали, залишив останню без змін.

Однак з висновками судів погодитися не можна з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив навчання в Національній академії Державної прикордонної служби ім. Б.Хмельницького з 28 липня 2004 року по 21 червня 2008 року.

18 березня 2011 року контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Державною прикордонною службою України і відповідачем, був достроково розірваний. У зв'язку з відмовою від проходження військової служби після закінчення навчання, відповідач був виключений зі списків особового складу центру, наказом начальника кінологічного навчального центру від 18 квітня 2011 року № 80-ОС.

Таким чином, спір у справі, що розглядається, стосується відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі Державної прикордонної служби України, особою, яка відмовилась від проходження військової служби після закінчення навчання.

Частиною 10 ст. 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено: "Курсанти та слухачі в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі відповідно до порядку і норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку". Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 (964-2006-п) був затверджений "Порядок відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах", який визначає механізм відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту на проходження військової служби (навчання) у зв'язку з небажанням продовжувати навчання або порушенням дисципліни, а також у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу.

Відповідно до п. 3 вказаного "Порядку відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах" (964-2006-п) відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв, а відповідно до п. 4 вказаного вище Порядку, розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом.

Витрати відшкодовуються згідно з контрактом про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами (слухачами) вищого військового навчального закладу, який укладається між навчальним закладом та особою. Сторонами контракту є: виконавець навчальний заклад, замовник Адміністрація Державної прикордонної служби України, особа курсант.

Згідно з вимогами "Порядку відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 (964-2006-п) , та "Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах", затвердженого спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534 (z0863-07) , Національною академією Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького зроблено розрахунок фактичних витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 в Академії з дня його зарахування до дня виключення зі списків особового складу Академії, загальна сума яких склала 26 728 грн.

Відповідно до п. 7 "Порядку відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 (964-2006-п) , у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати, стягнення цих сум здійснюється в судовому порядку.

Отже, спір у справі, яка розглядається, випливає з договірних правовідносин, а договірні правовідносини між сторонами, однією з яких є фізична особа, регулюються ЦК України (435-15) .

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, вищенаведене до уваги не взяв та помилково вважав, що справа не підлягає розгляду в порядку ЦПК України (1618-15) .

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвали суду першої інстанції та апеляційного суду постановлено з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку із чим ухвали підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 342, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Військового прокурора Хмельницького гарнізону задовольнити.

Ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 25 травня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.