Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до територіального управління Держгірпромнагляду по Донецькій області, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька, державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька, про визнання травми, пов'язаної з виробництвом, скасування акту, стягнення суми за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 24 січня 2012 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 25 квітня 2012 року,

У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, з квітня 2009 року працював на посаді підземного машиніста гірничо-виїмкових машин відокремленого підрозділу «Шахта

ім. О.О. Скорчинського» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія».

8 червня 2009 року під час виконання ним службових обов'язків стався раптовий викид вугілля та газу, внаслідок якого він отримав отруєння рудничним газом. Крім того, під час аварії він вдарився плечем о жолоб комбайнового траку та отримав пошкодження ключично-акроміального з'єднання праворуч, посттравматичний періартрит правого плечового суглоба. Внаслідок нещасного випадку він знаходився на стаціонарному лікуванні з

8 червня 2009 року по 25 червня 2009 року та на амбулаторному лікуванні - з 26 червня 2009 року по 13 липня 2009 року, на стаціонарному лікуванні з

11 серпня 2009 року по 30 серпня 2009 року. У липні 2009 року він отримав акт за формою Н-1, в якому не було вказано травму «пошкодження ключично-акроміального з'єднання праворуч, посттравматичний періартрит правого плечового суглоба», через що йому не були виплачені кошти на лікування та не оплачений лікарняний за період лікування за період з 11 серпня

2009 року по 30 серпня 2009 року, незважаючи на те, що рішенням ВКК від

12 серпня 2009 року вказана травма плеча визнана виробничою.

Просив визнати травму плеча такою, що пов'язана з виробництвом, скасувати акт про нещасний випадок за формою Н-1 № 37 від 30 червня

2009 року, зобов'язати ТУ Держгірпромнагляду по Донецькій області скласти та видати новий акт за формою Н-1 з зазначенням в ній травми плеча, зобов'язати ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» прийняти та оплатити листок непрацездатності, а також стягнути з ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» понесені ним витрати на правову допомогу.

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 24 січня

2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 25 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено з інших підстав.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову ОСОБА_3 є вимога скасувати акт про нещасний випадок за формою Н-1 № 37 від 30 червня 2009 року та зобов'язання скласти новий акт про нещасний випадок за формою Н-1 із зазначенням переліку усіх його травм, визнаних такими, що пов'язані з виробництвом, проте ним не додержано процедури оскарження акту, встановленої п. 58 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (1112-2004-п) , оскільки позивач не звертався до

ТУ Держгірпромнагляду по Донецькій області із заявою скласти та видати новий акт, також він не звертався із клопотанням до спеціальної комісії про призначення повторного (додаткового) спеціального розслідування нещасного випадку.

Ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що

ОСОБА_3 усупереч положенням Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (1112-2004-п) , до комісії з розслідування нещасного випадку із заявою про проведення повторного розслідування не звертався та таких позовних вимог не заявляв до суду, отже його позовні вимоги щодо зміни змісту акту про нещасний випадок за формою Н-1, зобов'язання Фонду відшкодувати понесені ним витрати на лікування та зобов'язання оплатити йому листок непрацездатності є передчасними.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно зі ст. ст. 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За змістом ст. 22 Закону України від 14 жовтня 1992 року «Про охорону праці», пп. 10, 13, 38 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (1112-2004-п) , роботодавець повинен організувати розслідування нещасного випадку, для чого зобов'язаний негайно своїм наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку.

Зазначена комісія зобов'язана з'ясувати обставини і причини нещасного випадку, визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом, та скласти акт розслідування за відповідною формою.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 працював машиністом гірничовиїмкових машин 5 розряду на ВП «Шахта ім. О.О. Скорчинського» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія». 8 червня 2009 року стався нещасний випадок, внаслідок якого відбувся раптовий викид вугілля та газу та позивач отримав гіпоксичну енцефалопатію з розсіяною неврологічною симптоматикою, астено-невротичний синдром, гостре отруєння рудничним газом легкого ступеня. Для проведення спеціального розслідування нещасного випадку було створено Урядову комісію. Зазначеною Урядовою комісією на підставі матеріалів спеціального розслідування складені акти за формою Н-5 та Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництво щодо кожного постраждалого, акти підписані членами Урядової комісії, тобто є затвердженими.

За п. 59 Порядку (1112-2004-п) , у разі незгоди роботодавця, потерпілого або члена його сім'ї чи особи, яка представляє його інтереси, із змістом затвердженого акта форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ) рішення спеціальної комісії може бути оскаржено у судовому порядку.

Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_3 посилався на те, що він не згоден із змістом акту форми Н-1, оскільки до нього не включено дані про травму, пов'язану нещасним випадком від 8 червня 2009 року, і це призвело до порушення його прав на страхові виплати.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд послався на п. 58 Порядку (1112-2004-п) , не врахувавши при цьому, що в порядку, передбаченому цим пунктом, може бути оскаржений висновок спеціальної комісії щодо обставин та причин нещасного випадку, а у випадку незгоди потерпілого із змістом затвердженого акта форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ) рішення комісії оскаржується до суду на підставі п. 59 Порядку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 212- 214, 315 ЦПК України належним чином не перевірив як доводів апеляційної скарги, так і законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції; не навів мотивів ухваленого ним судового рішення та обставин, які б спростовували доводи скарги, зокрема, про те, що оскарження рішення комісії проводиться в судовому порядку, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 25 квітня 2012 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до територіального управління Держгірпромнагляду по Донецькій області, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька, державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька, про визнання травми, пов'язаної з виробництвом, скасування акту, стягнення суми передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.