Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л.,

Мартинюка В.І.,

Мостової Г.І.,

Наумчука М.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_5 про припинення поруки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 8 травня 2012 року,

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник ЗАТ КБ «ПриватБанк»), третя особа ОСОБА_5 про припинення поруки, посилаючися на те, що в жовтні 2011 року їй стало відомо про те, що з 1 листопада 2008 року відповідач збільшив розмір відсоткової ставки за користування кредитом до 1,2 % за місяць. Ця інформація їй стала відома із отриманого від відповідача розрахунку заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором, проте будь-яких повідомлень від відповідача про вказані зміни відсоткової ставки для ОСОБА_5 за користування кредитом вона не отримувала та згоди на продовження поруки за таких змін умов кредитного договору не надавала, ніяких додаткових угод до договору поруки з відповідачем не підписувала.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 8 травня 2012 року, позов ОСОБА_4 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_5 про припинення поруки залишено без задоволення.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 порушує питання про скасування оскаржуваних рішень суду, із ухваленням нового рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ОСОБА_5 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладений кредитний договір № СSHOAU00100094 від 3 липня 2006 року, згідно якого банк надав ОСОБА_5 кредит у сумі 9 450 доларів США у вигляді не поновлювальної кредитної лінії під 1% на місяць з терміном повернення до 3 липня 2013 року.

Відповідно до п. 2.3.1. кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при настанні певних обставин, перелічених у вказаному пункті.

3 липня 2006 року між позивачем та ЗАТ КБ «ПриватБанк» був укладений договір поруки № СSHOAU00100094/1 в забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань за вказаним вище кредитним договором.

1 листопада 2008 року банк збільшив розмір відсоткової ставки за укладеним з ОСОБА_5 кредитним договором до 1,2 % на місяць, про що ОСОБА_4 не була повідомлена.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого і погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідно до п. 2.3.1 кредитного договору сторони погодили, що банк може в односторонньому порядку змінити розмір процентної ставки для боржника, а згідно п. 2 договору поруки поручитель на добровільних засадах зобов'язався в повному обсязі відповідати перед банком за виконання боржником усіх його зобов'язань, зі змістом кредитного договору поручитель ознайомлений, виходив з того, що поручитель зобов'язався в повному обсязі відповідати перед банком за виконання боржником усіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору, як існуючих на час укладення договору поруки, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому, виходячи з умов цього договору.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин справи, визначення характеру спірних правовідносин та невірним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно з п. 2 договору поруки поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання зобов'язання за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

При цьому, в п. 13 договору поруки вказано, що зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Як роз'яснено в п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 (v0005740-12) «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою позивач посилався на те, що ознайомлення поручителя з умовами кредитного договору не означає погодження останнього на збільшення відсоткової ставки на майбутнє, оскільки уклавши з банком договір поруки поручитель перебуває у самостійних договірних відносинах з банком, несе відповідальність в межах, передбачених договором поруки, та обґрунтовував свої доводи п. 13 договору поруки яким встановлено порядок внесення змін та доповнень до цього договору шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Проводячи оцінку поданих сторонами доказів, суд апеляційної інстанції зазначені вище доводи залишив поза увагою, не навів мотивів, з яких вважав відсутніми факти, якими обґрунтовувалася апеляційна скарга, внаслідок чого в порушення вимог ст. ст. 213- 215 ЦПК України належним чином не визначився із характером спірних правовідносин, не з'ясував повно та всебічно дійсні обставини справи, не дав їм належну оцінку та залишив поза увагою те, що за змістом вказаних пунктів договору поруки поручитель зобов'язався відповідати перед банком за невиконання ОСОБА_5 кредитного договору в межах встановленої ним відсоткової ставки, при цьому зміна умов договору поруки можлива лише шляхом укладення відповідної додаткової угоди, а також залишив поза увагою зміну умов основного зобов'язання без згоди поручителя, що призвело до збільшення обсягу його відповідальності.

За вказаних обставин ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 8 травня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.