Колегія суддів cудової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Дьоміної О.О.,

суддів: Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Попович О.В., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Хмельницької міської ради про встановлення безоплатного земельного сервітуту, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 10 квітня 2012 року,

У липні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що вона є власником земельної ділянки площею 0,15 га по АДРЕСА_1. Вказана земельна ділянка з усіх сторін межує із земельними ділянками, які належать іншим особам, і вільного проходу чи проїзду до неї немає, зокрема суміжними власниками земельних ділянок є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 З 2000 року вона використовувала для проходу до належної їй земельної ділянки прохід через земельну ділянку відповідача ОСОБА_2, однак у 2010 році останній заборонив їй прохід через його земельну ділянку. Просила встановити їй безстроковий та безоплатний земельний сервітут у вигляді надання права проходу до належної їй земельної ділянки по АДРЕСА_1 через дві земельні ділянки, що належать ОСОБА_2, які знаходяться за адресою АДРЕСА_3Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2012 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Встановлено ОСОБА_1 безстроковий та безоплатний земельний сервітут у вигляді надання права проходу до земельної ділянки, належної на праві власності ОСОБА_1 та розташованої по АДРЕСА_1 через земельні ділянки Хмельницької міської ради, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, розташованих за адресою АДРЕСА_3 згідно з експертним висновком шириною 1,53 м. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 10 квітня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову було відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційної інстанції не відповідає.

Судами встановлено, що позивачка проживає за адресою: АДРЕСА_2. На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ХМ № 048649 ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,15 га для ведення особистого підсобного господарства за адресою АДРЕСА_1. Вказана земельна ділянка позивачки в промірах межує із земельними ділянками відповідачів.

Встановлено, що вільний прохід до земельної ділянки позивачки відсутній, іншим способом вона не може задовольнити свої потреби щодо нормального господарського користування своєю земельною ділянкою, зокрема, для обробітку, вирощування та збирання врожаю, інакше як встановлення сервітуту на право проходу до ділянки.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із можливості встановлення сервітуту на земельну ділянку, посилаючись на відсутність іншого способу задоволення потреб позивачки щодо проходу до її земельної ділянки, що не веде до фактичного позбавлення відповідачів земельних ділянок та не призведе до позбавлення їх прав щодо повноцінного володіння, користування та розпорядження землею. Крім того, вказаний варіант, який зазначений у висновку експерта, є найменш обтяжливим для відповідачів.

Разом з тим, апеляційний суд, переглядаючи справу, дійшов висновку про неможливість обтяження сервітутом земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_3, оскільки відповідачі сплачують земельний податок та несуть витрати з належного утримання земельних ділянок у тих розмірах, що визначені правовстановлюючими документами.

Проте погодитися із висновками суду апеляційної інстанції неможна.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Згідно із ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Як вбачається з експертного висновку № 1078/011 (дослідження проведено 19 жовтня 2011 року) використання земельної ділянки площею 1500 кв.м., яка належить ОСОБА_1, що розташована по АДРЕСА_1, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Оскільки на кадастровому плані відсутній вільний прохід від земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - АДРЕСА_2, де проживає ОСОБА_1 до земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства АДРЕСА_1 якою володіє ОСОБА_1, експертом запропоновано варіант найменш обтяжливий для відповідачів - встановлення земельного сервітуту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 100 ЗК України власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 402 ЦК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Виходячи з наведеного, обов'язковою умовою встановлення сервітуту є певна потреба у користуванні чужим майном та відсутність можливості у задоволенні цієї потреби іншим способом, як встановлення сервітуту з конкретним землекористувачем.

Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та встановлення земельного сервітуту є вірним та таким, що зроблений на підставі встановлених обставин і зібраних у справі доказів, яким суд дав належну правову оцінку.

З огляду на наведене судове рішення суду апеляційної інстанції не може вважатись законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 339 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 10 квітня 2012 року скасувати, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.