6-21485св12 Про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - 24.10.2012 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6 державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2012 року,

У липні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько - ОСОБА_7, після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно: торговельний павільйон, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги є вона, її сестра - ОСОБА_5, та мати - ОСОБА_4, тобто її частка у спадщині - 1/3. На час відкриття спадщини вона постійно мешкала разом із батьком, матір'ю та сестрою в квартирі № 30 за вищезазначеною адресою, однак пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини, оскільки вважала, що факту постійного проживання з батьком та відсутності від неї заяви про відмову від спадщини достатньо для фактичного прийняття спадщини. Проте, звернувшись 20 червня 2011 року до ОСОБА_6 державна нотаріальна контора їй стало відомо, що вона не увійшла до кола спадкоємців.

Ураховуючи викладене, позивачка просила суд визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини, після смерті батька - ОСОБА_7

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено та визначено їй додатковий строк для подання заяви для прийняття спадщини, після смерті батька ОСОБА_7, строком у три місяці з дня набрання рішенням законної сили.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що строк для прийняття спадщини позивачкою пропущений без поважних причин, крім того, нею не надано належних доказів на підтвердження причин, які були б пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для звернення її до нотаріальної контори в шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачка пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин.

Проте погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачка є дочкою ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно: торговельний павільйон, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги є його дочки: ОСОБА_3 та ОСОБА_5, та дружина - ОСОБА_4 Спадщину прийняла його дружина, оскільки мешкала разом зі спадкоємцем та дочка - ОСОБА_5, яка на день смерті спадкодавця була неповнолітньою.

Таким чином, відповідачі мали право на спадкування відповідно до вимог ч. 1 ст. 1261 ЦК України.

З матеріалів справи та пояснень позивачки вбачається, що вона лише через шість років з дня відкриття спадщини звернулась до суду з указаним позовом, зазначивши поважністю причини пропуску строку для прийняття спадщини те, що в період з 1 вересня 2005 року до 31 жовтня 2005 року проходила інтернатуру на базі факультету після дипломної освіти Запорізького державного медичного університету за спеціальністю «Загальна фармація» та 22 червня 2005 року отримала диплом спеціаліста про отримання вищої освіти за спеціальністю «Лікувальна справа».

Крім того, у судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 підтвердила, що їй було відомо про смерть батька, вона була присутня під час його поховання та неодноразово в період проходження інтернатури приїздила з м. Запоріжжя, яке знаходиться неподалік від м. Дніпропетровська (40 хв. їзди автобусом).

Проте поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Отже, юридична необізнаність позивачки не є поважною причиною для надання судом додаткового строку для прийняття спадщини.

Крім того, позивачка на момент відкриття спадщини перебувала в м. Дніпропетровську, а не за його межами, була повнолітня, дієздатна, не хворіла, не знаходилась у лікарні, знала про смерть батька, була присутня під час його поховання та не була позбавлена можливості своєчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 (v0007700-08) «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Безспірних доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_3 не надала.

Отже, апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції та задовольнивши позов, у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України, не навів достатніх мотивів, за якими він вважає неправильним висновки цього суду, не встановив та не зазначив у рішенні, у чому полягає невідповідність висновків суду обставинам справи та дійшов помилкового висновку, що навчання позивачки в м. Запоріжжі є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2012 року скасувати, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2012 року залишити в силі.