6-24872св14 Про стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки під час ДТП - 17.09.2014 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 15 травня 2014 року,

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в якому просила:

- стягнути з ОСОБА_4 на її користь 5 998 грн 55 коп. майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки;

- стягнути з ОСОБА_5 на її користь 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди;

- стягнути з ОСОБА_4 на її користь упущену вигоду в розмірі 16 670 грн та вартість проведення оцінки матеріального збитку в розмірі 600 грн.

На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що є приватним підприємцем та власником автомобіля марки КАМАЗ-5320, д.н.з. НОМЕР_1, який здає в найм за договором.

Вказала, що з грудня 2012 року належний їй на праві власності автомобіль знаходився на стоянці бази ЖКО м. Нетішин і 03 червня 2013 року водій мав їхати виконувати роботи згідно з договором найму, укладеним 01 червня 2013 року між нею та ФОП ОСОБА_7

Позивачка зазначила, що 02 червня 2013 року приблизно о 18 год. 30 хв. ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки КАМАЗ-5320, д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4, здійснив лобове зіткнення з її автомобілем, внаслідок чого обидва автомобілі отримали значні механічні пошкодження.

ОСОБА_4 погодився відремонтувати її автомобіль власними силами, проте проведений ним ремонт виявився неналежної якості, після чого вона викликала експерта, який склав звіт про оцінку заподіяної їй матеріальної шкоди.

Після проведення оцінки належний їй на праві власності автомобіль було відремонтовано спеціалістом ОСОБА_8

Посилаючись на те, що в результаті вказаної ДТП вона зазнала значних матеріальних збитків, а також не отримала доходи, які могла б реально одержати за звичайних обставин, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 10 лютого 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 5 998 грн 55 коп. матеріальної шкоди, 16 670 грн упущеної вигоди та 1 000 грн моральної шкоди.

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 15 травня 2014 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки цього ж суду від 15 липня 2014 року, апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 10 лютого 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 5 998 грн 55 коп. матеріальної шкоди та 16 670 грн упущеної вигоди.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 1 000 грн моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ОСОБА_3 на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку про покладення обов'язку про стягнення як матеріальних збитків (упущеної вигоди), так і моральної шкоди тільки на ОСОБА_5

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку, що місцевий суд, вийшовши за межі позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 збитків, порушив право позивачки на відшкодування шкоди з винної особи; також апеляційний суд зазначив, що судом не здобуто доказів про вибуття автомобіля з володіння власника поза його волею, оскільки ремонтні роботи під час ДТП відповідачі проводили спільно, а ключ знаходився в замку запалення автомобіля з відома ОСОБА_4

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) , перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, зазначеними положеннями цивільного процесуального законодавства на апеляційний суд покладено обов'язок перевіряти законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, встановлені судом фактичні обставини і усувати недоліки, допущені судом першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди та в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди, оскільки такі висновки підтверджені матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства України.

Разом з тим колегія суддів касаційного суду вважає, що висновки суду апеляційної інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 упущеної вигоди зроблені із неповним з'ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що належний на праві власності ОСОБА_3 автомобіль марки КАМАЗ-5320, д.н.з. НОМЕР_1, знаходився на стоянці ЖКО м. Нетішин та мав бути відправлений в рейс.

02 червня 2013 року на цій же стоянці власник автомобіля марки КАМАЗ-5320, д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_4 разом зі своїми знайомими, зокрема ОСОБА_5, проводив ремонтні роботи належного йому на праві власності автомобіля.

Приблизно о 18 год. 30 хв. ОСОБА_5, переганяючи автомобіль ОСОБА_4 на інше місце бази, випав із кабіни автомобіля, а некерований автомобіль зіткнувся із належним на праві власності автомобілем ОСОБА_3

У результаті даної ДТП належний на праві власності ОСОБА_3 автомобіль отримав механічні пошкодження.

Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18 червня 2013 року ОСОБА_5 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності (а. с. 28).

Згідно зі звітом про оцінку від 14 червня 2013 року № 054П розмір завданої ОСОБА_9 матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, становить 5 998 грн 55 коп. (а. с. 9-14).

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 червня 2013 року між ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір найму транспортних засобів № 0106/13, за умовами якого ФОП ОСОБА_3 зобов'язалась за плату передавати у користування ФОП ОСОБА_7, зокрема автомобіль марки КАМАЗ-5320, д.н.з. НОМЕР_1, а наймач зобов'язався здійснювати оплату наданих послуг згідно з актом виконаних робіт (а. с. 26).

Звертаючись із позовом про стягнення упущеної вигоди, ОСОБА_3 посилалась на те, що в результаті пошкодження належного їй на праві власності транспортного засобу вона, як приватний підприємець, не змогла виконати умови договору від 01 червня 2013 року № 0106/13 та не отримала прибуток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, законодавством передбачено відшкодування особі майнової шкоди, зокрема збитків, за наявності порушення цивільного права особи та причинного зв'язку між порушенням права й збитками.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України позивач повинен довести, що з вини відповідачів він не отримав прибуток, на який мав право розраховувати.

З огляду на викладене колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого суду, на порушення приписів ст. ст. 303, 304 ЦПК України на вищезазначене уваги не звернув, не з'ясував, чи дійсно мала місце упущена вигода, чи змогла позивачка реально за цей період отримати прибуток, не мотивував, у чому полягали завдані позивачці збитки, та не перевірив розрахунок розміру упущеної вигоди, який мав би бути здійснений з відрахуванням вартості пального та суми заробітної плати водія, обов'язкових платежів до Пенсійного фонду України та Міністерства доходів і зборів України та інше.

За правилами ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному порядку за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права мають суттєве значення для правильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення апеляційного суду із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За викладених обставин рішення апеляційного суду Хмельницької області від 15 травня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 упущеної вигоди не може бути обґрунтованим та законним, а тому підлягає скасуванню із направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд до апеляційного суду з підстав, встановлених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 15 травня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 упущеної вигоди у розмірі 16 670 грн скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.