Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,

Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Львівської міської ради, третя особа - П'ята Львівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 20 лютого 2012 року,

У березні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на відсутність документів про реєстрацію права власності на гараж, розташований у дворі будинку АДРЕСА_1, дозвіл на встановлення якого надано рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих № 17 від 15 січня 1970 року її батьку, ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що перешкоджає їй оформити спадщину на вказаний гараж.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 29 березня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20 лютого 2012 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за

ОСОБА_3 право власності на позначений літ. Б-1 у технічному паспорті, виготовленому 16 лютого 2010 року комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», металевий гараж, встановлений на фундаменті площею 18, 1 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 20 лютого 2012 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із встановлених обставин справи та з того, що позов визнано відповідачем.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, погодився з висновками суду першої інстанції, при цьому, обґрунтовуючи рішення, посилався на висновок судової будівельно-технічної експертизи № 4967 від 20 січня 2012 року, яким визначено, що спірний гараж встановлено без порушень норм державних будівельних правил та він є об'єктом нерухомості й відповідає будівельно-технічним та протипожежним нормам щодо розташування по відношенню до житлового будинку, а відтак, право власності на нього може бути визнано за позивачем.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів першої й апеляційної інстанцій не спростовують.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення судів першої

та апеляційної інстанцій відповідають вимогам чинного законодавства щодо законності й обґрунтованості та підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 березня

2010 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 20 лютого

2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.