Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Луспеника Д.Д.,

суддів: Лесько А.О., Червинської М.Є,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» до ОСОБА_3 про стягнення суми в порядку регресу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2012 року,

У червні 2011 року позивач звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що між страховою компанією та ОСОБА_3 2 лютого 2008 року був укладений договір (поліс) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за умовами якого позивач зобов'язався у межах та на умовах, визначених цим полісом та спеціальним законодавством, відшкодувати шкоду, заподіяну відповідачем потерпілим особам унаслідок експлуатації транспортного засобу марки «Хонда», державний номерний знак НОМЕР_1. 11 лютого 2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода з вини відповідача, під час якої останній, керуючи застрахованим автомобілем, здійснив наїзд на автомобіль марки «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_2, заподіявши тим самим матеріальну шкоду. Оскільки зазначений автомобіль був застрахований ВАТ «СК «ПЗУ Україна» за договором добровільного майнового страхування, остання здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 10 744 грн. 26 коп. на користь його власника та пред'явила до позивача регресну

вимогу у такому ж розмірі, яка була задоволена. Посилаючись на те, що відповідач усупереч умовам договору, своєчасно не повідомив страхову компанію про настання страхового випадку, позивач просив стягнути із ОСОБА_3 на його користь 10 744 грн. 26 коп.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ «СК «ПЗУ Україна» просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідач не був зобов'язаний повідомляти страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди у встановлені строки, тому відсутні підстави для стягнення з нього страхового відшкодування в порядку регресу.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Судами установлено, що 2 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір (поліс) страхового відшкодування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за умовами якого позивач зобов'язався у межах та на умовах, визначених цим полісом та спеціальним законодавством, відшкодувати шкоду, заподіяну відповідачем потерпілим особам унаслідок експлуатації транспортного засобу «Хонда», державний номерний знак НОМЕР_1.

11 лютого 2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода з вини відповідача, під час якої останній, керуючи застрахованим автомобілем, здійснив наїзд на автомобіль НОМЕР_3, заподіявши його власнику матеріальну шкоду, розмір якої згідно з експертним звітом склав 12 112 грн. 23 коп.

Оскільки зазначений автомобіль був застрахований ВАТ «СК «ПЗУ Україна» за договором добровільного майнового страхування від 16 квітня 2007 року, страховою компанією 8 квітня 2008 року був складений страховий акт, за яким розмір відшкодування склав 9 696 грн. 10 коп., а 4 серпня 2008 року - уточнений страховий акт, яким розмір відшкодування збільшений до 10 744 грн. 26 коп.

Зазначені суми були виплачені на користь власника автомобіля 16 квітня 2008 року та 7 серпня 2008 року.

28 серпня 2008 року ВАТ «СК «ПЗУ Україна» звернулося до позивача із регресною вимогою, у якій запропонувало йому як страховику, що здійснив

страхування цивільної відповідальності ОСОБА_3, відшкодувати заподіяну останнім шкоду в порядку регресу.

3 серпня 2008 року позивачем був складений страховий акт, яким зазначена дорожньо-транспортна пригода визнана страховим випадком, сума страхового відшкодування визначена у розмірі 10 744 грн. 26 коп. та 15 жовтня 2008 року виплачена на користь ВАТ СК «ПЗУ Україна».

Частиною 5 ст. 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пінпунктом 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підп. 33.1.1 п. 33.1. ст. 33 цього Закону.

Суд у порушення вимог ст. 213 ЦПК України на зазначене уваги не звернув та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам закону. Апеляційний суд указані недоліки не усунув.

На підставі викладеного ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.