Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.,

суддів: Маляренка А.В., Нагорняка В.А.,

Матвєєвої О.А., Писаної Т.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Ружинського району в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Житомирській області до Ружинської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки за касаційною скаргою першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Житомирській області на рішення апеляційного суду Житомирської області від 10 квітня 2012 року,

У листопаді 2011 року прокурор Ружинського району Житомирської області звернувся до суду з позовом до Ружинської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Позивач посилався на порушення Ружинською районною державною адміністрацією положень ст. 123 ЗК України, ст. 21 Закону України «Про плату за землю», ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» та ст. 62 Закону України «Про землеустрій» та просив визнати протиправним і скасувати розпорядження голови Ружинської районною державною адміністрацією від 29 вересня 2005 року №405 та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки водного фонду від 17 травня 2006 року, укладений між Ружинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 24 січня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Ружинської районної державної адміністрації від 29 вересня 2005 року №405. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки водного фонду та водного об'єкту від 17 травня 2006 року укладеного між Ружинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3, згідно якого ОСОБА_3 передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку водного фонду та водний об'єкт із земель загальнодержавної власності, що знаходиться на території Чорнорудської сільської ради Ружинського району Житомирської області за межами с. Чорнорудка, загальною площею - 21,1764 га, в тому числі водне дзеркало - 9,5349 га, болото - 7,8092 га, чагарник - 0,6251 га, прибережна смуга - 3,20720 га. Ухвалено повернути земельну ділянку водного фонду та водний об'єкт із земель загальнодержавної власності, що знаходиться на території Чорнорудської сільської ради Ружинського району Житомирської області за межами с. Чорнорудка, загальною площею - 21,1764 га, в тому числі водне дзеркало - 9,5349 га, болото - 7,8092 га., чагарник - 0,6251 га, прибережна смуга -3,20720 га до земель запасу Чорнорудської сільської ради Ружинського району Житомирської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 10 квітня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 24 січня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Житомирській області, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розпорядження голови Ружинської районної державної адміністрації від 29 вересня 2005 року за №405 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду для надання їх в оренду і надано ОСОБА_3 в оренду строком на 10 років земельну ділянку водного фонду із земель загальнодержавної власності, що знаходиться за межами с. Чорнорудка Чорнорудської сільської ради, загальною площею 21,1764 га, в тому числі водне дзеркало - 9,5349 га, болото - 7,8092 га, чагарник - 0,6251 га, прибережна смуга - 3,20720 га.

На підставі вказаного розпорядження 17 травня 2006 року між Ружинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Ружинському відділі Житомирської регіональної філії «Центру ДЗК» 17 травня 2006 року за №04062210000.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження Ружинської районної державної адміністрації є незаконним в силу ч. 1 ст. 155 ЗК України. Визнаючи недійсним договір оренди земельної ділянки від 17 травня 2006 року суд виходив з того, що в момент вчинення цього правочину сторонами недодержано встановленого законом порядку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із відсутності правових підстав для задоволення позову.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної та комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Відповідно до положень цієї статті рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюється: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: вилученням земельної ділянки у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно ст. 3 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті:морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Із змісту ст.ст. 13, 15 Закону України «Про оренду землі» вбачається, що за договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотною умовою договору оренди землі є, в тому числі орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про оцінку земель», нормативно-грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статтею 21 Закону України «Про плату за землю» (в редакції станом на 01.03.2004 року) встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю» № 2535-ХП (2535-12) , та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Згідно вимог ст. 26 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою підлягає державній експертизі з метою забезпечення її відповідності вихідним даним та технічним умовам, вимогам законів України, іншим нормативно-правовим актам. Порядок здійснення державної експертизи документації із землеустрою визначається законом.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що Ружинською райдержадміністрацією затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду для надання їх в оренду та надано в оренду ОСОБА_3 без проведення державної експертизи землевпорядної документації, орендна плата встановлена без нормативно-грошової оцінки та у порушення вищевказаних вимог законодавства.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України.

За таких обставин, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про скасування розпорядження голови Ружинської районної державної адміністрації від 29 вересня 2005 року визнання договору оренди земельної ділянки водного фонду та водного об'єкту від 17 травня 2006 року недійсним та повернення земельної ділянки водного фонду та водний об'єкт із земель загальнодержавної власності до земель запасу Чорнорудської сільської ради Ружинського району Житомирської області.

Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами під час апеляційного розгляду.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах.

Суд апеляційної інстанції вищевказаних обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не врахував, помилково скасувавши рішення суду першої інстанції.

Наведене свідчить, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Згідно ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Житомирській області задовольнити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 10 квітня 2012 року скасувати, рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 24 січня 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.