6-22183св12 Про визнання частково недійсним кредитного договору в частині третейської угоди та скасування рішення третейського суду - 24.10.2012 Прийняття

головуючого: суддів: Євтушенко О.І. Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М., Ситнік О.М.,розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» в особі представництва публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» у м. Запоріжжі про визнання частково недійсним та скасування рішення третейського суду, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2012 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2012 року,

У грудні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до відповідача та з урахуванням уточнення до позовних вимог просила ухвалити рішення, яким визнати недійсними абзаци 2, 3, 4 пункту 6.2 кредитного договору від 29 лютого 2008 року № SME0008810, укладеного між ОСОБА_6 та ЗАТ (нині ПАТ) «Альфа-Банк», скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз» від 29 липня 2009 року по справі № 2398, посилаючись на те, що 29 лютого 2008 року між нею та відповідачем був укладений кредитний договір № SME0008810. Договір має третейське застереження (абзац 2, 3, 4 пункту 6.2 кредитного договору). При цьому третейське застереження вона уклала під впливом обману відповідача, яке полягає у тому, що відповідач навмисно цілеспрямовано замовчував обставини того, що Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнський фінансовий союз» та Постійно діючий третейський суд при цій організації, були засновані посадовими особами відповідача. Відповідно до п. 3.1 Положення про Постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз», голова Третейського суду та заступник голови Третейського суду обираються Правлінням Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз». При цьому правління вказаної громадської організації обирається його засновниками (тобто працівниками відповідача). Згідно з пунктом 4.1. вказаного Положення про Третейський суд, Третейські судді також обираються правлінням громадської організації.

Таким чином, є пряма зацікавленість (підпорядкованість) з боку посадових осіб третейського суду щодо до розгляду справ, в яких стороною є відповідач. Зазначала, якщо б працівники відповідача повідомили її про такі обставини, вона б не уклала кредитний договір з третейським застереженням, де всі спори розглядаються у підпорядкованій відповідачу організації - Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз», оскільки це позбавляє її незалежного та неупередженого розгляду спорів з відповідачем.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено, визнано недійсними абзаци 2, З, 4 пункту 6.2. кредитного договору № SMЕ0008810 від 29 лютого 2008 року, укладеного між гр. ОСОБА_6 та ЗАТ «Альфа-Банк», скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 29 липня 2009 року по справі № 2398, вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2012 року вищевказане рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2012 року скасовано в частині задоволення позову про скасування рішення третейського суду, ухвалено в цій частині нове рішення, позов ОСОБА_6 у цій частині залишено без задоволення, у решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» просило скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2012 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2012 року в частині визнання недійсними абзаців 2, 3, 4 п. 6.2 кредитного договору, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права. У решті - судові рішення не оскаржуються, а тому в силу ст. 335 ЦПК України вони не переглядаються.

Перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 лютого 2008 року між позивачкою та відповідачем був укладений кредитний договір № SME0008810. Договір має третейське застереження (абз. 2, 3, 4 пункту 6.2 кредитного договору) відповідно до якого спори між позивачкою та відповідачем розглядаються в Постійно діючому Третейському суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнській фінансовий союз».

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЕ № 012870 від 19 жовтня 2010 року зазначена організація заснована ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9. Керівником цієї юридичної особи є ОСОБА_8.

Відповідно до листа ПАТ «Альфа-Банк» від 25 лютого 2011 року вих. № 13275-17-б/б, який було надіслано на запит суду, ОСОБА_7 з 30 березня 1998 року по теперішній час є працівником ПАТ «Альфа-Банк»; ОСОБА_8 працював у ПАТ «Альфа-Банк» з 26 квітня 2006 року по 21 грудня 2010 року, ОСОБА_9 працював у ПАТ «Альфа-Банк» з 06 листопада 2006 року по 25 липня 2007 року.

Таким чином, Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнський фінансовий союз» та Постійно діючий третейський суд при цій організації, булі засновані посадовими особами відповідача.

Крім того, згідно з листом Першого заступника Міністра юстиції України від 10 грудня 2010 року вих. № Х-31017/32 Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнській фінансовий союз», до перереєстрації у місті Чернігів, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (тобто за юридичною адресою головного управління ПАТ «Альфа-Банк»).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ніяким чином не повідомляв її про те, що Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнський фінансовий союз» та Постійно діючий третейський суд при цій організації, були створені посадовими особами відповідача. При цьому, вона б не уклала кредитний договір з третейським застереженням де всі спори розглядаються у підпорядкованій відповідачу організації - Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз», бо це позбавляє її можливості незалежного та неупередженого розгляду спорів з відповідачем

Відповідач не надав суду докази того, що його працівники при укладанні кредитного договору в будь-якій формі довели до відома позивачки, що Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнський фінансовий союз» та Постійно діючий третейський суд при цій організації, були створені посадовими особами відповідача.

Відповідно до пункту 3.1 положення про Постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз», голова Третейського суду та заступник голови Третейського суду обираються Правлінням Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз». При цьому правління вказаної громадської організації обирається його засновниками (тобто працівниками відповідача). Згідно з пункту 4.1. вказаного Положення про Третейський суд, третейські судді також обираються правлінням громадської організації. Таким чином є пряма зацікавленість (підпорядкованість) з боку посадових осіб третейського суду щодо розгляду справ, в яких стороною є відповідач.

Згідно з довідкою ГУ статистики у Запорізькій області від 20 жовтня 2010 року вих. №15-7/6660 представництво ЗАТ «Альфа-Банк» у місті Запоріжжі зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 тобто в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.

Суд апеляційної інстанції частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, керувався тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки оскаржуване рішення ухвалене судом 23 травня 2011 року без врахування вимог Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо оскарження рішення третейського суду та видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду» N 2979-VI від 03 лютого 2011 року (2979-17) , який набрав чинності 01 березня 2011 року.

З такими висновками суду апеляційної інстанції частково погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину.

Наявність умислу у діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Отже, одна із сторін правочину або інша заінтересована особа повинна довести навмисне цілеспрямоване введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на кладення правочину.

Суд першої інстанції у порушення вимог статей 213- 214 ЦПК України не встановив, колегія суддів апеляційного суду у порушення вимог статей 303, 304 ЦПК України належним чином не перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а позивач не довів наявність умислу в діях відповідача та істотність обставин щодо введення її в оману.

Посилання судів на те, що при укладенні третейської угоди відповідач ввів її в оману, приховавши ті обставини, що Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнський фінансовий союз» та Постійно діючий третейський суд при цій організації засновані посадовцями ПАТ «Альфа-Банк», що голова третейського суду та його заступник обираються правлінням Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз», яке обирається його засновниками - працівниками відповідача, підпорядкованими керівництву банка, саме по собі, не свідчить про укладення правочину внаслідок омани, відповідно до положень ст. 230 ЦК України, якщо позивач відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України таких обставин не доведе.

Колегія суддів, враховуючи вищевикладене, дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції частково допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для часткового скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у частині визнання недійсними абзаців 2, 3, 4 пункту 6.2 кредитного договору.