Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Закропивного О.В., Лесько А.О.,

Червинської МЄ., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по аліментах, неустойки за прострочення сплати аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 14 лютого 2012 року,

У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 1 червня 2006 року відповідач зобов'язаний сплачувати на ії користь на утримання неповнолітнього сина аліменти в розмірі ј частини всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Заборгованість зі аліментах за період з січня 2006 року по березень 2010 року становить 9 767 грн. 64 коп. Розмір неустойки за прострочення сплати аліментів складає 66 157 грн. 84 коп. з розрахунку один відсоток від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Таким чином, просила позов задовольнити, стягнути заборгованість зі сплати аліментів, неустойку за прострочення сплати аліментів.

Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 3 грудня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 66 157 грн 84 коп. неустойки за прострочення сплати аліментів за період з січня 2006 року по березень 2010 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 14 лютого 2012 року рішення районного суду в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 неустойки за прострочення сплати аліментів за період з січня 2006 року по березень 2010 року та в частині стягнення судового збору на користь держави змінено, зменшено розмір стягнутої неустойки з 66 157 грн 84 коп. до 2 261 грн 40 коп., розмір стягнутого на користь держави судового збору зменшено з 661 грн 58 коп. до 214 грн. 60 коп., у решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги виходив із того, що за рішенням суду відповідач зобов'язаний сплачувати на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 аліменти у розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Оскільки відповідач аліменти не сплачував, тому з урахуванням положень ст. 196 СК України стягнув неустойку за прострочення сплати аліментів.

Суд апеляційної інстанції змінив рішення районного суду та зменшив розмір стягуваної неустойки з підстав неправильного розрахунку розміру неустойки саме позивачем, вважаючи, що ОСОБА_3 його здійснила без урахування вимог ст. 196 СК України.

Установлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 1 червня 2000 року відповідач зобов'язаний сплачувати на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 аліменти у розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Таким чином, у позивачки виникло право на стягнення неустойки.

Корольовським відділом державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції від 17 січня 2012 року надана довідка-рахунок з якої убачається, що з січня 2006 року відповідач аліменти не сплачує.

Відповідно до ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Рішенням суду апеляційної інстанції приведений докладний розрахунок неустойки, який позивачем по справі не спростований.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 14 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.