Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Луспеника Д.Д.,

суддів: Лесько А.О., Червинської М.Є.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 лютого 2012 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 23 травня 2012 року,

У червні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 26 жовтня 2005 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 9 515,68 дол. США, із яких 7 450 дол. США - на купівлю автомобіля та 2 065,68 дол. США - на сплату страхових платежів, на строк до 27 жовтня 2010 року зі сплатою 15,96% на суму залишку заборгованості за кредитом. У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 26 жовтня 2005 року між сторонами був укладений договір застави, за яким позичальник надав в заставу автомобіль марки «ВАЗ 2115012020», 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2. У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 26 квітня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 144 668 грн. 44 коп. У рахунок погашення заборгованості банк просив передати

йому вказаний автомобіль у заклад та звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу вказаного автомобіля з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, зі зняттям автомобіля з обліку в органах ДАІ України та наданням банку всіх необхідних повноважень для здійснення продажу цього автомобіля.

Рішенням Шеченківського районного суду м. Чернівці від 29 лютого 2012 року позов задоволено частково. Передано автомобіль марки «ВАЗ 2115012020», 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 у заклад ПАТ КБ «ПриватБанк». У рахунок погашення заборгованості в розмірі 144 668 грн. 44 коп. звернуто стягнення на указаний автомобіль шляхом продажу його на публічних торгах. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 23 травня 2012 року рішення суду першої інстанції змінено, викладено абзац третій його резолютивної частини в наступній редакції: у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 жовтня 2005 року в розмірі 144 668 грн. 44 коп. звернуто стягнення на заставлений автомобіль марки «ВАЗ 2115012020», 2005 року випуску, № кузова (шасі) НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 на праві власності, шляхом продажу цього автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить змінити судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень у межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди, вирішуючи спір, виходили із того, що позивач набув право звернути стягнення на предмет застави.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині реалізації заставленого автомобіля, виходив із того, що заставодержатель має право обрати один із передбачених законом способів звернення стягнення на предмет застави, у тому числі продаж ним предмета застави, шляхом укладення договору купівлі-продажу від імені відповідача з іншою особою-покупцем.

Такий висновок апеляційного суду є правильним.

Судами встановлено, що 26 жовтня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 9 515,68 дол. США зі сплатою 15,96% на суму залишку заборгованості за кредитом на строк до 27 жовтня 2010 року.

На забезпечення виконання зобов'язання за цим договором 26 жовтня 2005 року між сторонами був укладений договір застави, за яким відповідач надав у заставу автомобіль марки «ВАЗ 2115012020», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 44 300 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором станом на 26 квітня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 24 743,08 дол. США, у тому числі: непогашена сума кредиту - 6 865,76 дол. США, заборгованість зі сплати відсотків - 9 015,62 дол. США, комісія за користування кредитом - 438,07 дол. США; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором - 7 215,51 дол. США; штраф за порушення умов договору - 1 208,12 дол. США.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язань, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Згідно із договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, в тому числі шляхом безпосереднього продажу покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Згідно із ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета застави із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Таким чином, апеляційний суд вірно встановив фактичні обставини справи, визначився з відповідними правовими нормами, які підлягають застосуванню, та дійшов до правильного висновку про наявність встановлених законом підстав для реалізації предмета застави шляхом укладення банком договору купівлі-продажу від імені відповідача з іншою особою-покупцем.

Доводи касаційної скарги про ненадання банку всіх необхідних повноважень для здійснення продажу заставленого автомобіля, у тому числі зняття автомобіля з обліку

в органах ДАІ не спростовують правильність висновків суду, оскільки зазначена вимога позивача охоплюється вимогою про надання йому права на продаж зазначеного автомобіля шляхом укладення купівлі-продажу від імені відповідача з іншою особою-покупцем.

Доводи касаційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України (1618-15) як підстави для скасування рішень.

Керуючись ч. 1 ст. 336, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 лютого 2012 року в частині залишеним без змін рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 23 травня 2012 року, та рішення апеляційного суду апеляційного суду Чернівецької області від 23 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.