Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І., суддів: Дем'яносова М.В., Кафідової О.В., Коротуна В.М.,Наумчука М.І.,розглянувши заяви ОСОБА_6, який діє від імені товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма «Резерв», та ОСОБА_7, який діє від імені ОСОБА_8, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_8 до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий альянс «Манхеттен», треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпронафта», комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», товариство з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма «Резерв» про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2011 року позов задоволений у повному обсязі. Визнано за ОСОБА_8 право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю ділового центру літ. Б-4 загальною площею 1721,4 кв.м, вхід у підвал літ. б1, ганки літ. Б2, б4, б5, приямок літ. б3, пожежні сходи літ.б6, огорожа та мостіння №1-5, І-ІІІ, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 Витребувано з незаконного володіння ТОВ «Науково-виробничий альянс «Манхеттен» на користь ОСОБА_8 спірне нерухоме майно.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2012 року касаційні скарги ОСОБА_9, - представника ОСОБА_8 та товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма «Резерв» відхилено, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2012 року залишено без змін.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заяви ОСОБА_6, який діє від імені товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма «Резерв», та ОСОБА_7, який діє від імені ОСОБА_8, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2012 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема: ст. ст. 328, 386, 387, 388, 392 ЦК України.

Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2012 року вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що ОСОБА_8 не є власником чи титульним володільцем спірного майна, а тому не має права на його витребування, оскільки за змістом ст.ст. 386, 387, 388 та 396 ЦПК України право заявляти віндикаційний позов має власник або титульний володілець майна. Підстави для визнання за ОСОБА_8 права власності на це майно відсутні.

Як приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявники наводять ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 та 28 грудня, 12 жовтня, 6 липня 2011 року, 18 січня 20 лютого, 4 квітня, 16 травня та 23 травня 2012 року, постанови Вищого господарського суду України від 13 січня 2011 року, 2 липня 2008 року, 12 січня 2011 року, 10 червня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 1 грудня та 6 жовтня 2010 року, і постанову Верховного Суду України від 3 листопада 2006 року.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Посилання заявника на зазначені вище ухвали як на підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах є безпідставними, оскільки наведені заявником доводи, не містять ознак, які згідно вимог вищевказаної норми є підставами для перегляду судових рішень.

Фактичні обставини у справі за позовом ОСОБА_8 до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий альянс «Манхеттен», треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпронафта», комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», товариство з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма «Резерв» про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння не є подібними фактичним обставинам у справах, встановлених судовими рішеннями, на які посилаються заявники, як на підставу перегляду. Зі змісту зазначених судових рішень вбачається, що суди задовольняючи позови про витребування майна з чужого незаконного володіння виходили із того, що позивачі є власниками майна, а тому мають право на його витребування з підстав, передбачених ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Що стосується ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 січня 2012 року, 20 лютого 2012 року та 4 квітня 2012 року, то вони постановлювалися у справах предмет і підстави позову в яких відрізняються від предмету і підстав позову у справі в якій ухвалено рішення про перегляд якого подано заяву. Тому відсутні підстави вважити, що вказані судові рішення ухвалені у подібних правовідносинах.

Як на підставу перегляду ОСОБА_7, який діє від імені ОСОБА_8, посилається і на ухвали Верховного Суду України від 6 жовтня 2010 року, 1 грудня 2010 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2011 року та 28 грудня 2011 року, якими рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справи передано на новий розгляд.

Між тим зазначені ухвали не можуть бути підставою перегляду в порядку, передбаченому Главою 3 розділу V ЦПК України (1618-15) , і на них не може здійснюватися посилання як на підтвердження підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, так як постановлення касаційною інстанцією ухвали про скасування рішення судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі та не може вважатися застосуванням норм матеріального права при вирішенні спору по суті.

Оскільки наведені заявником доводи не містять ознак, які згідно вимог статті 355 ЦПК України є підставами для перегляду судових рішень, то у допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Саме по собі посилання заявника на неправильне застосування норм матеріального права при відсутності рішень суду (судів) касаційної інстанції в яких має місце неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах не може бути підставою для допуску справи до провадження.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_8 до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий альянс «Манхеттен», треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпронафта», комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», товариство з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма «Резерв» про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.