Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

суддів: Завгородньої І.М., Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26 серпня 1997 року за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 6 червня 2012 року,

У січні 2002 року ОСОБА_4 звернувся до суду в порядку ст.ст. 58, 62, 63, 71, 148, 386, 469, 569-1 ЦК УРСР і ст.ст. 22, 23, 27- 29 КпШС України з позовом до ОСОБА_5 і ОСОБА_6, в якому після зміни своїх вимог просив визнати недійсним договору купівлі-продажу 293/1000 частин квартири АДРЕСА_1, укладений 26 серпня 1997 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 В обгрунтування своїх вимог позивач указував, що вказана частина квартири була придбана 16 травня 1996 року його колишньою дружиною ОСОБА_5 із його згоди в ОСОБА_7. Плануючи розірвати шлюб, ОСОБА_5 з метою виведення цього майна зі спільного майна подружжя надала під час оформлення договору видану позивачем 4 серпня 1997 року генеральну довіреність і продала його на Центральній Одеській товарній біржі ОСОБА_6 Оскільки позивач як співвласник квартири не був прийнятий до членів біржі, згоди на продаж квартири не давав, договір купівлі-продажу у порушення вимог цивільного законодавства не був нотаріально посвідчений, ОСОБА_4 просив визнати договір недійсним.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 6 червня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд, із висновком якого погодилася апеляційна інстанція, правильно встановив і виходив із того, що ОСОБА_5 мала письмову згоду (довіреність) чоловіка - ОСОБА_4 на розпорядження спільним майном подружжя, тому відповідно до положень ст. 23 КпШС України правомірно розпорядилася ним, продавши 26 серпня 1997 року на Центральній Одеській товарній біржі 293/1000 частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 6 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.