Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В.,

Мостової Г.І., Наумчука М.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 9 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги, за касаційною скаргою ОСОБА_4, який діє від імені комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №9, на рішення апеляційного суду Житомирської області від 27 червня 2012 року,

У липні 2011 року комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №9 звернулось до суду з указаним позовом. Зазначало, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем комунальних послуг, які надаються КВЖРЕП № 9. Однак, відповідач не здійснював оплату за комунальні послуги, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 20 липня 2011 року складала 3886 грн. 77 коп. Посилаючись на наведене, просило задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 22 березня 2012 року позовні вимоги КВЖРЕП № 9 задоволено. Стягнуто зОСОБА_3 на користь КВЖРЕП № 9 заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період до 20 липня 2011 року у сумі 3886 грн. 77 коп. Вирішено питання про стягнення судового збору.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 27 червня 2012 року рішення суду першої інстанції змінено в частині визначення суми заборгованості, стягнутої з ОСОБА_3 на користь КВЖРЕП № 9, зменшено розмір заборгованості з 3886 грн. 77 коп. до 2845 грн. 95 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, який діє від імені комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №9, просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 має заборгованість по оплаті наданих позивачем житлово-комунальних послуг, яка станом на 20 липня 2011 року складала 3886 грн. 77 коп.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та зменшуючи розмір стягнутої заборгованості, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заборгованість необхідно стягувати в межах строку позовної давності за період з 1 липня 2008 року до 1 липня 2011 року.

Однак погодитися з такими висновками не можна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 має заборгованість за спожиті послуги.

За змістом ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, і про це зазначено в рішенні суду першої інстанції, заява про застосування строку позовної давності ОСОБА_5 не подавалася.

Апеляціний суд, зробивши висновок про необхідність стягнення заборгованості лише в межах строку позовної давності, на зазначене уваги не звернув, не вказав в ухваленому ним рішенні підстави застосування строку позовної давності.

Враховуючи наведене, правових підстав для стягнення з ОСОБА_5 заборгованості в межах трьохрічного строку позовної давності не було.

З огляду на викладене погодитись з ухваленим судом апеляційної інстанції рішенням неможливо, воно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, ухваленого згідно із законом, що було помилково скасовано апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє від імені комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 9, задовольнити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 27 червня 2012 року, залишити в силі рішення рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 22 березня 2012 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.