Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С., суддів:Гримич М.К., Савченко В.О., Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 04 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 26 червня 2012 року,

У червні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного кредитно-заставного договору від 26 березня 2008 року ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 55 345 грн., строк повернення кредиту - до 25 березня 2015 року, та згідно договору зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором. З метою забезпечення зобов'язань за даним кредитно-заставним договором передбачена застава автомобіля марки «ДЕУ», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, та розмір забезпечених вимог сторонами визначений у сумі 53700 грн. В зв'язку з тим, що відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконала, станом на 20 квітня 2011 року у неї утворилась заборгованість у розмірі 46508,22 грн., яку банк просив стягнути на свою користь.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 04 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 26 червня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування ухвалених судових рішень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та просить ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак зазначеним вимогам оскаржувані рішення судів не відповідають.

Судом встановлено, що між банком та ОСОБА_6 26 березня 2008 року було укладено кредитно-заставний договір, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 55 345 грн. на термін до 25 березня 2015 року, а боржник у свою чергу зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором. Згідно п. 17.9 особливих умов кредитно-заставного договору, предметом застави зазначено автомобіль марки «ДЕУ», державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску (а.с.7-16).

Внаслідок того, що відповідач порушуючи умови договору обов'язок щодо своєчасного внесення платежів не виконала, у неї станом на 20 квітня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 46508,22 грн. (а.с. 5-6).

У зв'язку з виникненням заборгованості 01 вересня 2009 року відповідач передала банку заставне майно - автомобіль «ДЕУ» для його реалізації за ринковою ціною (а.с.36).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що розрахунок заборгованості відповідача наданий суду банком проведено невірно і не підтверджено належними доказами, в зв'язку із чим дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна.

Зобов'язання, згідно статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Порушуючи вимоги статей 213 - 214 ЦПК України суди обох інстанцій не з'ясували розмір заборгованості, яка утворилася за кредитним договором у відповідача, з урахуванням того, що 01 вересня 2009 року відповідач передала банку заставне майно - автомобіль «ДЕУ» для його реалізації за ринковою ціною. Також судами не встановлено фактичних обставин справи та не з'ясовано, чи вирішено в судовому порядку спір за позовом банку до відповідача про звернення стягнення на заставне майно, оскільки в матеріалах справи наявна копія ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2009 року, якою залишено без змін ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22 червня 2009 року про повернення позовної заяви у вказаній справі. Крім того, судами не встановлено, чи проведено фактичну реалізацію вказаного автомобіля, та за якою ціною. Таким чином, надаючи перевагу висновку експерта над іншими доказами та відмовляючи в задоволенні позову, суди не з'ясували, на яку суму відповідач здійснила погашення кредитної заборгованості та залишили поза увагою наявні в матеріалах справи виписки з банківського рахунку (а.с. 47 - 49, 54), квитанції про сплату внесків згідно кредитного договору (а.с. 52 - 53), а також меморіальний ордер від 06 серпня 2010 року (а.с. 46).

Відхиляючи наданий банком розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором в розмірі 46508,22 грн., який складається з: 35340,04 грн. основної заборгованості, 6853,99 грн. відсотків за користування кредитом, 618,51 грн. комісії за користування кредитом, 1242,91 грн. пені, 250 грн. штрафу (фіксована частина) та 2202,77 грн. штрафу (процентна складова), суди не перевірили його та не зазначили доказів, якими вказана у цьому розрахунку сума заборгованості спростовується.

Всупереч вимогам статей 303, 316 ЦПК України апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм процесуального права уваги не звернув, також у достатній мірі не перевірив доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі та помилкового залишив рішення місцевого суду без змін.

Отже, суди належним чином не здійснили перевірку доказів, якими підтверджуються позовні вимоги та дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин рішення судів підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 04 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 26 червня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.