6-29012св12 Про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - 17.10.2012 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Вінницької телерадіокомпанії «Вінниччина», ОСОБА_5 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою представника Обласної асоціації Вінницької громадської організації телерадіокомпанії «Вінниччина» - ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 31 травня 2012 року,

У грудні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Вінницької телерадіокомпанії «Вінниччина», ОСОБА_5, про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 11 квітня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Вінницької телерадіокомпанії «Вінниччина», ОСОБА_5, про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовлено. Судові витрати залишено за позивачем.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 31 травня 2012 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 11 квітня 2012 року скасовано.

Ухвалено нове рішення у справі, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано інформацію, викладену у сюжеті - спецрепортажі про події, які відбулися 01 липня 2011 року на території дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff» у м. Немирові під час поновлення ОСОБА_4 на посаді генерального директора недостовірною.

Зобов'язано Вінницьку громадську телерадіокомпанію «Вінниччина» спростувати недостовірну інформацію викладену у відео сюжеті - спецрепортажі про події, які відбулися 01 липня 2011 року на території дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff» у м. Немирові під час поновлення ОСОБА_4 на посаді генерального директора протягом 15 днів з дня набрання даним рішенням законної сили.

Зобов'язано Вінницьку громадську телерадіокомпанію «Вінниччина» та ОСОБА_5 солідарно відшкодувати ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 4 000 грн.

Стягнуто з Вінницької громадської телерадіокомпанії «Вінниччина» та ОСОБА_5 солідарно судові витрати на користь ОСОБА_4 у розмірі 951 грн. 40 коп.

У касаційній скарзі представник Обласної асоціації Вінницької громадської організації телерадіокомпанії «Вінниччина» - ОСОБА_6 порушує питання про скасування оскаржуваного судового рішення, із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року Вінницькою громадською телерадіокомпанією «Вінниччина» у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_1» була проведена трансляція сюжету спецрепортажу про події, які відбулися 01 липня 2011 року на території дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff» у м. Немирові під час поновлення ОСОБА_4 на посаді генерального директора ДП «УГК «Nemiroff». Автор даного сюжету ОСОБА_5

Відповідно до ефірної довідки про вихід спецрепортажа на каналі «Вінниччина» в ефірі ОА ВГ ТРК «Вінниччина» 04 та 05 липня 2011 року проводилася трансляція спецрепортажу «ІНФОРМАЦІЯ_1», хронометражем 20 хв. Загальна кількість показів 10 разів. На інформаційно-технічному носії інформації диску наявна інформація про підтвердження авторитетних джерел, з яких автором сюжету опрацьована і поширена інформація. Інформативним джерелом виступили такі особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, працівники підприємства, місцевий лікар, прокурор, та інших особи, які дали інтерв'ю в синхроні відео сюжетів.

Згідно з п. 1.2. статуту ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» підприємство здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, а також статуту, який є установчим документом підприємства. У п. 1.3. даного статуту зазначено, що власником підприємства є акціонерна компанія «Nemiroff Ноldings Lіміtеd» зареєстрована відповідно до законодавства Республіки Кіпр. Згідно з п. 2.2.1. предметом діяльності підприємства є діяльність у сфері виробництва та реалізації алкогольної продукції.

На підставі рішення власника ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» компанії «Biostar investments Lіміtеd», згідно з протоколом № 3 від 14 листопада 2003 року, було призначено ОСОБА_4 на посаду генерального директора ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff»

Рішеннями компанії «Nemiroff Ноldings Lіміtеd» від 05 квітня 2006 року, від 19 листопада 2008 року та від 29 жовтня 2009 року було підтверджено повноваження генерального директора ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» ОСОБА_4

Рішенням № 14-06-2011 від 14 червня 2011 року власника ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» компанії «Nemiroff Ноldings Lіміtеd» було звільнено з 16 червня 2011 року ОСОБА_4 з посади генерального директора ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за неодноразове грубе порушення обов'язків керівником підприємства, яке виразилося в невиконанні рішення власника від 05 квітня 2011 року № 5-04-2011 про відкликання ОСОБА_4 з посади генерального директора ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» та передачі ОСОБА_9 головної печатки ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» та оригіналів статутних документів. Згідно з п. 1.2. власником ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» компанією «Nemiroff Ноldings Lіміtеd» 05 квітня 2011 року було прийняте рішення № 5-04-2011 про таке: п.1.2.1. ОСОБА_10 був відкликаний з посади голови наглядової ради ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» з 06 квітня 2011 року; п. 1.2.2. ОСОБА_4 була відкликана з посади генерального директора ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» з 06 квітня 2011 року.

Рішенням № 05-04-2011 від 05 квітня 2011 року власника ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» компанії «Nemiroff Ноldings Lіміtеd» ОСОБА_9 призначено генеральним директором даного підприємства з 07 квітня 2011 року.

ОСОБА_4 як генеральний директор ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» та як фізична особа письмово зверталася до директора Вінницької громадської телерадіокомпанії «Вінниччина» ОСОБА_11 з проханням визнати інформацію, викладену в сюжеті від ІНФОРМАЦІЯ_2 року такою, що не відповідає дійсності, завдає шкоди діловій репутації ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff», дискредитує генерального директора ОСОБА_4., є неточною та негативною, фактичні твердження є хибними, недоведеними і недостатніми та не ґрунтуються на достовірній інформації. Спростувати інформацію, викладену у відеосюжеті відповідно до п. 7 ст. 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Зберігати записи передачі «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка вийшла в ефір Вінницької громадської телерадіокомпанії «Вінниччина» ІНФОРМАЦІЯ_2 року з спецрепортажем про події, які відбулися 01 липня 2011 року на території їхнього підприємства у м. Немирів під час поновлення ОСОБА_4 на посаді генерального директора до того часу, доки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї буде прийнято у визначеному порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 листопада 2011 року в справі за позовом ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» до ВГТ «Вінниччина» та ОСОБА_5 про спростування недостовірної інформації, захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, не встановлено, що інформація, поширена відповідачами в спецрепортажу ІНФОРМАЦІЯ_1», є недостовірною, такою, що не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності, а тому вважав, що відсутні підстави для задоволення вимог позову в частині визнання інформації недостовірної, оскільки вказане вище рішення, відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України, має приюдиційне значення. Разом з тим, вважав, що позивачем не було надано належних доказів наявності моральної шкоди та підтвердження факту приниження честі, гідності, престижу або ділової репутації, не доведено вину відповідачів та відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями третіх осіб та відповідачів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції встановивши, що рішення Ленінського району суду м. Вінниці від 18 листопада 2011 року стосувалось захисту прав та інтересів ДП «УГК «Nemiroff», як юридичної особи; поширена інформація у сюжеті-спецрепортажі від ІНФОРМАЦІЯ_2 року не відповідає обставинам та матеріалам справи, впливає на ділову репутацію позивача та завдає їй шкоди; твердження суду першої інстанції, що ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9 є авторитетними джерелами інформації не відповідає вимогам ст. 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», дійшов висновку, що відповідачі відповідальні за поширення інформації, яка не відповідає дійсності. При цьому, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог про стягнення моральної шкоди.

За змістом ст. 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь та гідність особи.

Захист особистих немайнових прав фізичної особи передбачений книгою другою глави 20 ЦК України (435-15)

Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Стаття 269 ЦК України визначає, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно. Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя, згідно з ч. 1 ст. 271 ЦК України.

Відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст. 270 ЦК України).

За змістом ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції (254к/96-ВР) та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї передбачений ст. 32 Конституції України. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією (254к/96-ВР) . Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної і юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року (v_001700-09) , чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної і юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року (v_001700-09) , зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про інформацію» відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні такого порушення, як поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

Згідно зі ст. 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, у разі, в тому числі, якщо ця інформація розповсюджувалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками телерадіоорганізації; якщо вона є дослівним відтворенням матеріалів, поширених іншим засобом масової інформації або інформаційним агентством, з посиланням на нього.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 2 ст. 337 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Отже, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи щодо поширення інформації, яка стосується позивача, її характеру та порушення у зв'язку з цим особистих немайнових прав позивача, правильно визначив спірні правовідносини та обґрунтовано виходив із положень ст. 32 Конституції України, ст. 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», ст. ст. 269, 270, 271, ч. 1 ст. 277 ЦК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної і юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року (v_001700-09) .

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення, касаційна скарга підлягає відхиленню, а рішення апеляційного суду залишається без змін.