Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гончара В.П.,

суддів: Дербенцевої Т.П., Нагорняка В.А.,

Карпенко С.О., Писаної Т.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 та сини» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: відділ Держкомзему у Біловодському районі, про поновлення строків дії договорів оренди землі, внесення до них змін стосовно кінцевих строків та встановлення орендної плати у розмірі 3% від вартості земельної ділянки та зобов'язання орендодавців укласти додаткові угоди у місячний строк до договорів оренди із закріпленням внесених змін стосовно строку дії договорів та розміру щорічної орендної плати за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Луганської області від 30 травня 2012 року,

У лютому 2012 року позивач ТОВ «ОСОБА_3 та сини» звернувся до суду з позовом до відповідачів та з урахуванням уточнень позовних вимог просив поновити договори оренди земельних ділянок, укладені між ТОВ «ОСОБА_3 та сини» та відповідачами, а саме: договір №16 від 1 січня 2004 року на земельну ділянку ОСОБА_3 площею 4,9296 га ріллі на строк п'ять років - до 1 січня 2014 року; договір №15 від 1 січня 2004 року земельну ділянку ОСОБА_4 площею 4,8346 га ріллі на строк п'ять років - до 1 січня 2014 року; договір №17 від 1 січня 2004 року на земельну ділянку ОСОБА_6 площею 9,4412 га ріллі на строк п'ять років - до 1 січня 2014 року; договір №12 від 1 січня 2004 року на земельну ділянку ОСОБА_7 площею 9,4066 га ріллі на строк п'ять років - до 1 січня 2014 року; договір №6 від 1 січня 2004 року на земельну ділянку ОСОБА_5 площею 9,9158 га ріллі на строк сім років - до 1 січня 2018 року.

Крім того, позивач просив внести зміни до п. п. 4.1 та 4.3 зазначених договорів стосовно вказаних строків їх дії та щодо розміру щорічної орендної плати, встановивши її у розмірі 3% вартості земельної ділянки відповідно до Указу Президента України №725/2008 року (725/2008) , а також зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укласти з ТОВ «ОСОБА_3 та сини» у встановлений законом місячний строк додаткові угоди до вказаних договорів оренди земельних ділянок із вказаними змінами стосовно строків дії договорів та розміру щорічної орендної плати.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 22 березня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 30 травня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ «ОСОБА_3 та сини» задоволено, рішення Біловодського районного суду Луганської області від 22 березня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ «ОСОБА_3 та сини» задоволено. Поновлено договір №16 від 1 січня 2004 року про оренду земельної ділянки (паю) ОСОБА_3 площею 4,9296 га ріллі ТОВ «ОСОБА_3 та сини» на строк п'ять років - з 1 січня 2009 року до 1 січня 2014 року; внесено зміни до п. п. 4.1 та 4.3 цього договору стосовно вказаного строку його дії та щодо розміру щорічної орендної плати, встановивши її у розмірі 3% вартості земельної ділянки відповідно до Указу Президента України №725/2008 року (725/2008) . Поновлено договір №15 від 1 січня 2004 року про оренду земельної ділянки (паю) ОСОБА_4 площею 4,8346 га ріллі ТОВ «ОСОБА_3 та сини» на строк п'ять років - з 1 січня 2009 року до 1 січня 2014 року; внесено зміни до п. п. 4.1 та 4.3 цього договору стосовно вказаного строку його дії та щодо розміру щорічної орендної плати, встановивши її у розмірі 3% вартості земельної ділянки відповідно до Указу Президента України №725/2008 року (725/2008) . Поновлено договір №17 від 1 січня 2004 року про оренду земельної ділянки (паю) ОСОБА_6 площею 9,4412 га ріллі ТОВ «ОСОБА_3 та сини» на строк п'ять років - з 1 січня 2009 року до 1 січня 2014 року; внесено зміни до п. п. 4.1 та 4.3 цього договору стосовно вказаного строку його дії та щодо розміру щорічної орендної плати, встановивши її у розмірі 3% вартості земельної ділянки відповідно до Указу Президента України №725/2008 року (725/2008) . Поновлено договір №12 від 1 січня 2004 року про оренду земельної ділянки (паю) ОСОБА_7 площею 9,4066 га ріллі ТОВ «ОСОБА_3 та сини» на строк п'ять років - з 1 січня 2009 року до 1 січня 2014 року; внесено зміни до п. п. 4.1 та 4.3 цього договору стосовно вказаного строку його дії та щодо розміру щорічної орендної плати, встановивши її у розмірі 3% вартості земельної ділянки відповідно до Указу Президента України №725/2008 року (725/2008) . Поновлено договір №6 від 1 січня 2004 року про оренду земельної ділянки (паю) ОСОБА_5 площею 9,9158 га ріллі ТОВ «ОСОБА_3 та сини» на строк сім років - з 1 січня 2011 року до 1 січня 2018 року; внесено зміни до п. п. 4.1 та 4.3 цього договору стосовно вказаного строку його дії та щодо розміру щорічної орендної плати, встановивши її у розмірі 3% вартості земельної ділянки відповідно до Указу Президента України №725/2008 року (725/2008) . Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 укласти з ТОВ «ОСОБА_3 та сини» у встановлений законом місячний строк додаткові угоди до вказаних договорів оренди земельних ділянок із вказаними змінами стосовно строків дії договорів та розміру щорічної орендної плати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам.

Судами встановлено, що 1 січня 2004 року між ТОВ «ОСОБА_3 та сини» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договори оренди земельних ділянок строком на 5 років до 1 січня 2009 року, а також з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 строком на 7 років до 1 січня 2011 року, а саме: договір №16 від 1 січня 2004 року про оренду земельної ділянки (паю) ОСОБА_3 площею 4,9296га ріллі строком на 5 років; договір №15 від 1 січня 2004 року про оренду земельної ділянки (паю) ОСОБА_4 площею 4,8346 га ріллі строком на 5 років; договір №17 від 1 січня 2004 року про оренду земельної ділянки (паю) ОСОБА_6 площею 9,4412га ріллі строком на 7 років; договір №12 від 1 січня 2004 року про оренду земельної ділянки (паю) ОСОБА_7 площею 9,4066га ріллі строком на 7 років та договір №6 від 1 січня 2004 року про оренду земельної ділянки (паю) ОСОБА_5 площею 9,9158га ріллі строком на 7 років.

Договори оренди земельних ділянок між ТОВ «ОСОБА_3 та сини» та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були зареєстровані 7 травня 2004 року в Біловодській районній філії Луганського регіонального центру державного земельного кадастру.

Договори оренди земельних ділянок між ТОВ «ОСОБА_3 та сини» та ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5. були зареєстровані 28 січня 2004 року в Біловодській районній філії Луганського регіонального центру державного земельного кадастру.

10 лютого 2012 року відповідачі звернулись до позивача з листом-повідомленням про повернення їм орендованих земельних ділянок до 1 березня 2012 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оплата позивачем коштів за користування спірними земельними ділянками, строк оренди яких закінчився 7 травня 2009 року та 1 січня 2011 року, не є підставою для автоматичного продовження цих договорів при наявності заперечень відповідачів, висловлених письмово 10 лютого 2012 року - з пропозицією припинити незаконне користування їхньою землею до 1 березня 2012 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що внесення змін до договорів щодо розміру орендної плати у розмірі 3% вартості земельної ділянки, не порушує прав орендодавців порівняно з первісно укладеними договорами та відповідає вимогам Указу Президента України №725 від 19 серпня 2008 року (725/2008) . А також суд виходив з того, що зобов'язання відповідачів укласти додаткові угоди до вказаних договорів оренди земельних ділянок із вказаними змінами стосовно строків дії договорів та розміру щорічної орендної плати, також не суперечить ні вимогам Закону, як раніше діючому, так і діючому на цей час. Необхідність укладання додаткових угод викликано тим, що між сторонами виник спір щодо продовження правовідносин по оренді земельних ділянок.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (2768-14) , Законом України «Про оренду землі» (161-14) та договором оренди.

Згідно з ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем, який укладається в письмовій формі.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Судом першої інстанції встановлено, що спірні земельні ділянки перебували у користуванні позивача на підставі договорів їх оренди, термін дії яких закінчився і які сторонами не переукладалися.

За вимогами ст. 654 ЦК України додаткова угода до договору оренди землі фактично є змінами до нього, тому така угода як зміна до договору, повинна бути укладеною у тій же формі, що і договір оренди землі, якщо інше не встановлено договором або законом. За Законом України «Про оренду землі» (161-14) право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що додаткова угода також підлягає державній реєстрації, тому зміна вже у зареєстрований договір оренди землі повністю або частково, повинна відбуватися у тій же самій формі, що і сам договір. Позивач фактично просить внесення змін до договорів, які закінчили термін своєї дії - 7 травня 2009 року та 1 січня 2011 року, тобто внесення змін до правочинів, строк дії яких сплинув до змін закону у редакції ст. 33 Закону «Про оренду землі» від 17 лютого 2011 року за №3038-У1, і діючій в останній редакції на час розгляду справи, а також просить визнати дійсними умови вже нових договорів оренди, які розробляються на новій формі типового договору і потребують державної реєстрації. Отже, має місце спір відносно неукладених договорів з нерухомим майном, для користування яким необхідно укласти типовий договір оренди землі у новій редакції та зареєструвати в уповноваженому державному органі.

За таких обставин, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не має достатніх правових підстав на переважне право оренди спірних земельних ділянок, і відповідачі мають право на розпорядження своєю приватною власністю на власний розсуд, в тому числі і на укладення договорів оренди з іншими суб'єктами господарювання.

Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами під час апеляційного розгляду.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах.

Суд апеляційної інстанції вищевказаних обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не врахував, помилково скасувавши рішення суду першої інстанції.

Наведене свідчить, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Згідно ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 30 травня 2012 року скасувати, рішення Біловодського районного суду Луганської області від 22 березня 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.