Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І., суддів: Євграфова Є.П., Завгородньої І.М.,Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ житлового будинку в натурі між співвласниками за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 18 квітня 2012 року,

У січні 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що він є власником Ѕ частини будинку АДРЕСА_1. Власником іншої Ѕ частини є відповідач.

Позивач посилався на те, що не може досягти із відповідачем згоди щодо користування будинком, тому просив суд поділити його між співвласниками та виділити в натурі позивачу приміщення 1-4, 1-5, 1-6, а відповідачу - 1-1, 1-2, 1-3, 1-7, 1-8, ганок а1, а також стягнути з відповідача матеріальну компенсацію в розмірі 14 338 гривень 72 копійки.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 лютого 2012 року позов задоволено частково.

Ухвалено провести поділ в натурі житлового будинку АДРЕСА_1 з відхиленням від ідеальних часток, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №8005 від 23 грудня 2011 року.

Виділити в натурі ОСОБА_6 приміщення площею 45 кв.м з житлового будинку АДРЕСА_1, а саме: кімнату (1-4) площею 20 кв.м, коридор (1-5) площею 5,6 кв.м, кімнату (1-6) площею 19,4 кв.м, 0,5 частини хліва (Г-1) площею 22,25 кв.м, 0,5 частини сарая (Е-1) площею 3.70 кв.м.

Погріб з шийкою (Б), колодязь питний (В), вбиральню (Д) - залишити у спільному користуванні.

Виділити в натурі ОСОБА_7 приміщення площею 61 кв.м з житлового будинку АДРЕСА_1, а саме: кімнату (1-3) площею 20,3 кв.м, коридор (1-8) площею 6,0 кв.м, кімнату (1-7) площею 19.0 кв.м, прибудову (а): коридор (1-1) площею 6,5 кв.м., кухню (1-2) площею 9,2 кв.м, 0,5 частини хліва (Г-1) площею 22,25 кв.м, 0,5 частини сарая (Е-1) площею 3.70 кв.м.

Погріб з шийкою (Б), колодязь питний (В), вбиральню (Д) - залишити у спільному користуванні.

Для рівноцінного розподілу на дві квартири ОСОБА_6 провести добудову до житлового будинку з окремим самостійним виходом з улаштуванням приміщень:кухні, тамбура, входів.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 7 636 гривень грошової компенсації за відхилення від вартості, яка приходиться на ідеальні частки житлового будинку.

ОСОБА_7 та ОСОБА_6 виготовити робочу документацію по влаштуванню індивідуальних інженерних мереж та погодити її у встановленому законом порядку з відповідними службами.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 18 квітня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторони мають право на виділ частки в натурі з майна, що є у спільній частковій власності відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 8005 від 23 грудня 2011 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що на момент вирішення спору у суді позивач всупереч вимог ст. 152 ЖК України, не отримав відповідний дозвіл на здійснення перебудови та перепланування будинку, у зв'язку з чим суд першої інстанції не мав підстав для задоволення позову.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Судами встановлено, що сторони являються співвласниками житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2011 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 8005 від 23 грудня 2012 року визнано технічно можливим поділ спірного будинковолодіння між співвласниками з виділом в натурі двох окремих ізольованих приміщень та визначено найбільш доцільний варіант розподілу домоволодіння між сторонами.

Для здійснення поділу будинку зазначено про необхідність узгодження всіх перепланувань у встановленому порядку з відповідними службами.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не з'ясував, чи відповідає таке переобладнання та перепланування архітектурним, будівельним, санітарним та іншим нормам і правилам.

Як роз'яснено у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04 жовтня 1991 року (v0007700-91) «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

Відповідно до ст. ст. 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України.

Зазначеними нормами передбачено, що поділ (виділ частки) майна, що є об'єктом спільної часткової власності, в натурі між співвласниками припиняє право спільної часткової власності щодо цих співвласників.

Виходячи зі змісту цих норм поділ (виділ частки) є можливим якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом, що виключає можливість залишення у спільному користуванні співвласників будь-яких приміщень будинку.

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Вирішуючи такі спори, суди з урахуванням вимог ст. 10 ЦПК України з метою всебічного і повного з'ясування обставин справи та забезпечення здійснення прав сторін повинні відповідно до заявлених вимог запропонувати сторонам подати або за їх клопотанням витребувати, зокрема, висновки технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі, а в необхідних випадках - висновки органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекцій тощо, про допустимість пов'язаних із цим поділом переобладнань і перепланувань; дані про дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання і перепланування приміщення; дані про характер робіт і їх вартість, які необхідно здійснити для відокремлення виділеної частки приміщення або його поділу.

Відповідно до вищевказаного висновку судової будівельно-технічної експертизи виділ частки у натурі у спірному домоволодінні є можливим.

Апеляційний суд вирішуючи спір про поділ у натурі майна, відмовив у задоволенні позову з підстав ненадання позивачем відповідних узгоджень і дозволів на переплануваня та переобладнання домоволодіння, у порушення вимог ст. ст. 214- 215 ЦК України не обговорив питання про витребування таких дозволів, у тому числі дозволу виконкому на переобладнання. Скасувавши рішення суду першої інстанції та ухваливши рішення про відмову у позові, апеляційний суд фактично залишив спір сторін невирішеним. Крім того, не врахував, що ненадання стороною таких дозволів при вирішення спору щодо поділу будинку в натурі не є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, а є процесуальним обов'язком суду при з'ясуванні фактичних обставин справи.

Перевіряючи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив і допущені судом першої інстанції помилки в повному обсязі не виправив.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч.2 ст. 338 ЦПК України із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 18 квітня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суд першої інстанції у резолютивній частині рішення не зазначив, яку частку в будинку складає та частина будинку, яка виділяється кожному із співвласників, що не відповідає положенням ст. 215 ЦПК України щодо вимог до резолютивної частини рішення, яка повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні висновки по суті.

В свою чергу, з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач не виконав вимоги ст. 152 ЖК України, не отримавши відповідний дозвіл на здійснення перебудови та перепланування будинку, повністю погодитись неможливо.

У таких випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, вказані роботи проводяться за наявності дозволу на це виконавчого комітету місцевої ради.

У цьому випадку, з урахуванням вимог ст. 10 ЦПК України, з метою всебічного і повного з'ясування обставин справи та забезпечення здійснення прав сторін, апеляційний суд мав відповідно до заявлених вимог запропонувати сторонам подати або за їх клопотанням витребувати, висновки органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекцій тощо, про допустимість пов'язаних із цим поділом переобладнань і перепланувань; дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на проведення переобладнань і перепланувань у жилому будинку; дані про характер робіт і їх вартість, які необхідно здійснити для відокремлення виділеної частки будинку або поділу будинку, надавши при цьому сторонам достотній строк для вчинення вищевказаних дій.

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав не виконання позивачкою вимог ст. 152 ЖК України, судом апеляційної інстанцій фактично не було розглянуто спір по суті позовних вимог.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд першої інстанції і апеляційний суд у порушення вимог ч. 4 ст. 10, ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 137 ЦПК України не сприяли всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, чим допустили неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіряючи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив і допущені судом першої інстанції помилки в повному обсязі не виправив.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому на підставі ч.ч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 338, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 лютого 2012 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 18 квітня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.