Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В.,

Мостової Г.І., Наумчука М.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: відділ громадянства, реєстрації фізичних осіб Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, про усунення перешкод шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_6 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 квітня 2011 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року,

У січні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом. Зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу від 3 березня 2010 року він набув право власності на квартиру АДРЕСА_1. Однак, у вказаній квартирі були зареєстровані та продовжують проживати відповідачі, чим порушують його права як власника квартири. Вказав, що відповідачі добровільно відмовились знятись з реєстраційного обліку та виселитись, тому, посилаючись на наведене, просив суд задовольнити його позовні вимоги.

рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 квітня

2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Виселено

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1. Зобов'язано відділ громадянства, реєстрації фізичних осіб Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві зняти з реєстраційного обліку у вказаній квартирі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та витрати на правову допомогу у розмірі 5328 грн.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

рішенням апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині зобов'язання відділу громадянства, реєстрації фізичних осіб Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві зняти з реєстраційного обліку у вказаній квартирі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 просять скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 провели відчуження квартири, право на яку набув ОСОБА_3, то вони втратили право на користування нею. Доказів про те, що після відчуження квартири була досягнута домовленість про використання відповідачами цього жилого приміщення не надано. З огляду на викладене, суди дійшли до правильного висновку про обґрунтованість вимог про виселення останніх та задовольнили позов в цій частині, захистивши порушені права власника.

Зазначені висновки відповідають обставинами справи і ґрунтуються на нормах матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Що стосується вирішення судами питання щодо розподілу судових витрат, зокрема стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу у розмірі 5328 грн., то погодитися з рішеннями в цій частині неможливо.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Виходячи із змісту ст. ст. 56, 84 ЦПК України ці витрати мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допускаються до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи.

З матеріалів справи вбачається, що 29 листопада 2010 року між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський центр правової допомоги», укладено договір про надання правової допомоги, за яким позивач сплатив останньому 5328 грн.

Представником ОСОБА_3 в суді був ОСОБА_8, який діяв на підставі виданої позивачем довіреності. Будь-яких витрат, пов'язаних з його участю у справі, ОСОБА_3 не поніс.

Відомості про те, що ОСОБА_8 був допущений до участі в розгляді справи ухвалою суду як особа, що надає правову допомогу, відсутні.

За таких обставин у суду не було підстав стягувати з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 5328 грн. витрат на правову допомогу, які були оплачені позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Харківський центр правової допомоги», оскільки такі кошти не можуть вважатися витратами на правову допомогу, відшкодування яких передбачено цивільним процесуальним законодавством.

Виходячи з наведеного, судові рішення в частині стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 5328 грн. витрат на правову допомогу підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_6 задовольнити частково.

рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 квітня 2011 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року в частині стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 5328 грн. витрат на правову допомогу скасувати.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.