Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Лесько А.О., Червинської М.Є.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Джанкойського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Табачненської сільської ради Джанкойського району Автономної Республіки Крим до ОСОБА_3, третя особа: дочірнє підприємство «Ілліч-Агро Крим» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», про відшкодування збитків, завданих самовільним зайняттям земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 05 квітня 2012 року,

У квітні 2011 року Джанкойський міжрайонний прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Табачненської сільської ради Джанкойського району Автономної Республіки Крим із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 07 квітня 2011 року старшим держінспектором по контролю за використанням і охороною земель Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим ОСОБА_5 у ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства сектором державної інспекції з контролю за використанням та охороною землі було виявлено порушення вимог земельного законодавства, а саме у с. Табачне Джанкойського району Автономної Республіки Крим самовільно зайнято земельну ділянку орієнтовною площею 20,5 га із земель державної власності, яку використовує філія Агроцех № 65 дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Крим» ПАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» в особі начальника ОСОБА_4 під вирощування сільгоспкультур. Постановою старшого державного інспектора по контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_5 від 07 квітня 2011 року № 001462 ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності по ст. 53-1 КУпАП. За таких обставин позивач просив стягнути з відповідача на користь Табачненської сільської ради Джанкойського району у рахунок відшкодування завданої шкоди 27 506 грн. 49 коп. Під час розгляду справи, позивач збільшив розмір позовних вимог, просив також зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 22 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 05 квітня 2012 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Табачненської сільської ради Джанкойського району Автономної Республіки Крим шкоду, заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки, у розмірі 27 506 грн. 49 коп., а також судовий збір у розмірі 275 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього 27901 грн. 49 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач порушив земельне законодавство, самовільно зайнявши земельну ділянку орієнтовною площею 20,5 га із земель державної власності, тому має відшкодувати завдану шкоду.

З такими висновками судів повністю погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06 квітня 2011 року, акту обстеження земельної ділянки від 06 квітня 2011 року, припису держінспекції з контролю за використанням та охороною земель від 07 квітня 2011року земельну ділянку орієнтовною площею 20,5 га із земель державної власності використовує філія Агроцех № 65 дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Крим» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» під вирощування сільгоспкультур на підставі розпорядження начальника філії Агроцеху ДП «Ілліч-Агро Крим» ОСОБА_3 (а. с. 7, 8, 10).

Постановою від 07 квітня 2011 року державного інспектора Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, за самовільне зайняття земельної ділянки та притягнуто до адміністративної відповідальності (а. с. 5-6).

Суд першої інстанції на підставі ч. 4 ст. 61 ЦПК України прийшов до висновку, що вказані у постанові обставини не потребують доказування та свідчать про наявність підстав для відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, винесена державним інспектором Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, не є постановою суду та не дає підстав для звільнення від доказування, суди необґрунтовано вважали наявними підстави для покладення на ОСОБА_3 відповідальності за заподіяння шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки.

Крім того у протоколі про адміністративне правопорушення від 07 квітня 2011 року вказано, що дану земельну ділянку використовує філія Агроцех № 65 ДП «Ілліч-Агро Крим» ПАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (а. с. 3).

Також у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності, винесеній державним інспектором Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, не вказано, що громадянина ОСОБА_3 було притягнуто до відповідальності саме як фізичну, а не як посадову особу.

Крім того, згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06 квітня 2011 року, акту обстеження земельної ділянки від 06 квітня 2011 року, припису держінспекції з контролю за використанням та охороною земель від 07 квітня 2011року площу самовільно зайнятої земельної ділянки визначено орієнтовно - 20,5 га.

Матеріали справи не містять землевпорядної документації щодо розміру та меж вказаної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин обрахування шкоди, завданої самовільним захопленням земельної ділянки відповідно до ОСОБА_6 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового пориву без спеціального дозволу від 25 липня 2007 року не можна вважати обґрунтованим.

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на зазначене у порушення вимог ст. 303 ЦПК України уваги не звернув та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки судові рішення у даній справі ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, такі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 05 квітня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.