Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С., суддів:Гримич М.К., Савченко В.О., Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,розглянувши у судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Журавлиське» до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою і відшкодування збитків та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Журавлиське» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 21 лютого 2012 року та рішення апеляційного суду Київської області від 15 травня 2012 року,

У серпні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Журавлиське» (далі - ТОВ «Журавлиське») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 19 лютого 2006 року між сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 1,6563 га, належної відповідачу, що знаходиться у межах Журавлиської сільської ради із строком дії договору до 20 березня 2016 року. У квітні 2011 року відповідач порушив умови вказаного договору в односторонньому порядку і самовільно почав обробку землі, яку засіяв озимим ячменем. Посилаючись на те, що своїми діями відповідач створив перешкоди в користуванні земельною ділянкою та наніс орендарю збитки, що складаються із затрат по обробітку вказаної земельної ділянки під урожай наступного року в розмірі 438,68 грн. та недоотриманої вигоди від реалізації урожаю при посіві продовольчої пшениці в розмірі 4583,54 грн., позивач просив стягнути вказані суми з відповідача та зобов'язати останнього не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Заперечуючи проти позову, у вересні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Журавлиське» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між сторонами укладався договір оренди не 19 лютого 2006 року, а 31 березня 2000 року із строком його дії на 5 років. Посилаючись на те, що договір оренди земельної ділянки від 19 лютого 2006 року він не підписував, спірна земельна ділянка вибула з його володіння проти його волі, на підставі ч. 3 ст. 203, ст. 215 ЦК України ОСОБА_6 просив визнати вказаний договір недійсним.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 21 лютого 2012 року позов ТОВ «Журавлиське» задоволено: зобов'язано ОСОБА_6 не чинити перешкоди ТОВ «Журавлиське» у користуванні орендованою земельною ділянкою площею 1, 6563 га, що розташована у відповідності до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 612999 від 18 лютого 2006 року на полі № НОМЕР_1 с. Журавлиха Ставищенського району Київської області; зобов'язано ОСОБА_6 повернути протягом одного місяця у користування ТОВ «Журавлиське» вказану орендовану земельну ділянку; стягнуто зі ОСОБА_6 на користь ТОВ «Журавлиське» збитки по обробітку земельної ділянки в розмірі 438,68 грн., неодержаний дохід в розмірі 4583,54 грн., витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн. та судовий збір в розмірі 100,22 грн., а всього 10242,44 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 15 травня 2012 року рішення районного суду в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Журавлиське» про стягнення упущеної вигоди скасовано та в цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішень місцевого та апеляційного судів, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і просить ухвалити нове рішення по справі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Задовольняючи позов ТОВ «Журавлиське» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування збитків суд першої інстанції виходив з того, що він обґрунтований, тому підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_6 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним немає.

Залишаючи без зміни рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Журавлиське» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, апеляційний суд виходив з того, що між сторонами встановлено права та обов'язки на підставі договору оренди земельної ділянки від 19 лютого 2006 року, яким одностороння відмова від його виконання не передбачена, і хоча вказаний договір, як свідчить експертиза, ОСОБА_6 не підписувався, але про його існування останній знав і вчасно отримував орендну плату за договором.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 31 березня 2000 року між сторонами укладався договір оренди земельної ділянки, яка є предметом судового розгляду, коли ОСОБА_6 був власником даної земельної ділянки на підставі сертифікату на частку (пай).

18 лютого 2006 року ОСОБА_6 було видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯА № 612999 (а.с.18).

19 лютого 2006 року між сторонами був укладений новий договір оренди вказаної вище земельної ділянки строком на 10 років, який у встановленому порядку був зареєстрований у відділі земельних ресурсів (а.с. 9 - 13).

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки ТОВ «Журавлиське» прийняло від ОСОБА_6 земельну ділянку (ріллю) площею 1,6563 га (а.с. 14).

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи підписи від імені ОСОБА_6 у графі «Підписи сторін: Орендодавець» на п'ятому аркуші договору оренди землі від 19 лютого 2006 року та у графі «Передав» в акті приймання-передачі земельної ділянки від 20 березня 2006 року виконані не ОСОБА_6 (а.с. 154 - 158).

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди укладається у письмовій формі та відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» набуває чинності після його державної реєстрації.

Під час розгляду справи апеляційний суд всупереч вимогам статей 213, 214, 301, 303, 316 ЦПК України наведених норм закону не врахував; не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; не вірно визначився з характером правовідносин, що виникли між сторонами та не застосував правову норму, яка підлягає застосуванню.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що договір оренди земельної ділянки від 19 лютого 2006 року він не підписував і спірна земельна ділянка вибула з його володіння проти його волі.

Проте, суд порушуючи вимоги ст. 60 ЦПК України вказаних доводів не перевірив. Встановивши, що оспорюваний договір оренди землі від 19 лютого 2006 року та акт приймання-передачі земельної ділянки підписані не ОСОБА_6, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи, апеляційний суд дійшов хибного висновку про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним з підстав ч. 3 ст. 203, ст. 215 ЦК України і безпідставно залишив без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ТОВ «Журавлиське» про усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою.

Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Журавлиське» про стягнення упущеної вигоди, апеляційний суд не звернув уваги, що ТОВ «Журавлиське» заявлено вимогу про стягнення збитків, що складаються із затрат на обробіток ґрунту, неодержаного доходу та понесених витрат на відновлення порушеного права, а не про стягнення упущеної вигоди.

З огляду на викладене оскаржуване рішення апеляційного суду не можна визнати законним та обґрунтованим й воно підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 15 травня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.