Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гончара В.П.,

суддів: Дербенцевої Т.П., Нагорняка В.А.,

Карпенко С.О., Писаної Т.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС», про зобов'язання відновити пошкоджену частину водопровідної мережі та стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2012 року,

У лютому 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про зобов'язання відновити пошкоджену частину водопровідної мережі, стягнення моральної шкоди у сумі 1 500 грн.

ОСОБА_3 посилалась на те, що згідно договору купівлі-продажу від 27 січня 1970 року їй належить 3/20 частки будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 У зазначеному будинку крім неї проживають ОСОБА_4 і його дружина ОСОБА_6, з якими вона має спільний двір. Водопостачання її частини будинку та частини будинку відповідача здійснюється з одного водопровідного вводу за місцем підключення до водопровідної мережі по АДРЕСА_1. На території спільного двору у цистерні йде розподіл водопровідного вводу на дві частини, за допомогою якого здійснюється водопостачання вказаних частин будинку. У листопаді 2010 року ОСОБА_4 самочинно пошкодив частину водопровідної мережі, що знаходиться на території спільного двору, внаслідок чого водопостачання її частини будинку припинилося, що підтверджується актом №476 від 23 листопада 2010 року.

У вказаному акті ОСОБА_4 попереджено про необхідність відновити пошкоджену частину водопровідної мережі таким чином, щоб було відновлено водопостачання частини будинку позивача. Однак ОСОБА_4 проігнорував вимоги інженера дільниці №2 служби «Водозбут» філії «ІнфоксВодоканал» ТОВ «ІНФОКС» і не відновив пошкоджену ним частину водопровідної мережі, про що 30 листопада 2010 року було складено Акт №0492, в якому також запропоновано вирішувати подальші спірні питання в судовому порядку.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2012 року, позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_4 відновити пошкоджену частину водопровідної мережі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для відновлення водопостачання до частини будинку ОСОБА_3. та стягнуто з нього на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача питної води у сумі 200 грн. В задоволені решти позовних вимог було відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 та представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є співвласниками житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який до купівлі ними визначених часток належало єдиному власнику. Відповідно договору купівлі-продажу від 27 січня 1970 року ОСОБА_3 належить 3/20 частини вказаного будинку. Сторони є самостійними і незалежними один від одного споживачами питної води і абонентами «Інфоксводоканалу» з окремими особовими рахунками. Водопостачання домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, здійснюється від одного спільного водопровідного вводу з точкою підключення до водопровідної мережі по АДРЕСА_1 і розводка здійснюється в цистерні на території загального двора.

З акту №476 від 23 листопада 2010 року, складеного представником філії «Інфоксводоканал» вбачається, що за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1 27 на земельній ділянці знаходиться домоволодіння, яке використовується під житло двома власниками ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - у визначених частках. Водопостачання обох ділянок здійснюється від одного спільного водопровідного вводу з точкою підключення до водопровідної мережі по АДРЕСА_1. Розводка здійснюється в цистерні на території загальною двора. На час обстеження, водопостачання на ділянці ОСОБА_3 (особовий рахунок № НОМЕР_1) відсутнє. Власник ОСОБА_4 (особовий рахунок № НОМЕР_2) відрізав водопровідний ввід, що йде до ділянки ОСОБА_3 в цистерні на території загального двора. Власнику ОСОБА_4 (особовий рахунок № НОМЕР_2) необхідно терміново відновити водопровідний ввід, що забезпечує водопостачання до частини будинку ОСОБА_3 до 26 листопада 2010 року. При невиконанні даного акту-припису власник ОСОБА_4 буде відключений від системи водопостачання без попереднього повідомлення.

Згідно акту №0492 від 30 листопада 2010 року, складеного представником філії «Інфоксводоканал» за адресою: АДРЕСА_1 на час обстеження водопостачання на ділянці ОСОБА_3 відсутнє. Власник ОСОБА_4 не виконав акт-припис №476 від 23 листопада 2010 року на відновлення водопостачання на ділянці. Всі подальші питання про водопостачання необхідно вирішувати в судовому порядку.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач самоуправно відрізав водопровідний ввід, що йде до ділянки ОСОБА_3 в цистерні на території загального двора, а тому вважав за необхідне зобов'язати ОСОБА_4 відновити пошкоджену частину водопровідної мережі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для відновлення водопостачання до частини будинку ОСОБА_3

Згідно п. 15.2. Правил користування системами центрального комунального, водопостачання га водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27 червня 2008 року (z0936-08) , виробники та споживачі зобов'язані забезпечити охорону і цілісність систем централізованого питного водопостачання та водовідведення, які перебувають у них на балансі (трубопроводи, споруди, засоби обліку, люки, колодязі, гідранти тощо), не допускати їх пошкодження, затоплення й розморожування, очищати воду від льоду га снігу ляди колодязів, стежити за цілісністю встановлених пломб, забезпечувати відведення поверхневих вод від колодязів.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зобов'язання ОСОБА_4 відновити пошкоджену частину водопровідної мережі для відновлення водопостачання до частини будинку ОСОБА_3 та стягнення моральної шкоди, оскільки протиправними діями відповідача порушено права споживача питної води - ОСОБА_3

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З урахуванням вказаних норм, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.