Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Черненко В.А., Диби В.Г., Червинської М.Є.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом фермерського господарства "ОСОБА_5" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про витребування майна з чужого незаконного володіння за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 18 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 7 червня 2012 року,

У жовтні 2006 року фермерське господарство "ОСОБА_5" звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило витребувати з незаконного володіння відповідача ОСОБА_4: ставок для вирощування риби № 1, насосну № 3, господарський блок № 4, загальною площею 175,7 кв.м, водойом № 5, накопичувач басейнів-лотків № 6, розташованих у АДРЕСА_1.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що на підставі рішення арбітражного суду Луганської області від 14 жовтня 1999 року фермерське господарство "ОСОБА_5" є власником вказаних об'єктів нерухомості. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 17 січня 2006 року вказане майно було передано у рахунок повернення боргу відповідача ОСОБА_5 перед відповідачем ОСОБА_4 на виконання судових рішень про стягнення боргу. Зазначав, що стягнення було накладено на майно юридичної особи, яка не має ніяких боргових зобов'язань перед відповідачами, також не є стороною у боргових зобов'язаннях між ними. На підставі свідоцтва про придбання з прилюдних торгів від 20 червня 2006 року вказані об'єкти нерухомості зареєстровані за відповідачем ОСОБА_4 на праві приватної власності. Таким чином, вважав, що вказане майно вибуло з його володіння без законних підстав, а тому просить витребувати вказані об'єкти нерухомості з незаконного володіння відповідача ОСОБА_4 та передати їх законному власнику.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 18 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 7 червня 2012 року, позовні вимоги фермерського господарства "ОСОБА_5" задоволено частково.

Витребувано у ОСОБА_4 на користь фермерського господарства "ОСОБА_5" об'єкт нерухомості: ставок для вирощування риби № 1, насосну № 3, господарський блок № 4, загальною площею 175,7 кв.м, водойом № 5, накопичувач басейнів-лотків № 6, розташованих у АДРЕСА_1, скасовано державну реєстрацію його права власності на це майно.

Зобов'язано ОСОБА_4 повернути фермерському господарству "ОСОБА_5" об'єкт нерухомості: ставок для вирощування риби № 1, насосну № 3, господарський блок №4, загальною площею 175,7 кв. м, водойом №5, накопичувач басейнів-лотків № 6, розташованих у АДРЕСА_1, поновлено державну реєстрацію права власності на це майно за фермерським господарством "ОСОБА_5".

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність та обґрунтованість судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Із матеріалів справи убачається, що оскаржувані судові рішення ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої і апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 18 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 7 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.