Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Черненко В.А., Диби В.Г., Червинської М.Є.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: комунальне підприємство "Керуюча компанія Будьонівського району м. Донецька", про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 14 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 12 грудня 2011 року,

У березні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право користування квартирою.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ОСОБА_5 є сином його покійної дружини ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. З 14 серпня 1967 року він проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Крім нього у вказаній квартирі були зареєстровані його дружина ОСОБА_6 та їх спільний син ОСОБА_7, який також знятий з обліку у зв'язку зі смертю. Зазначав, що у спірній квартирі залишається зареєстрованим відповідач, який не мешкає в ній з 1978 року. Після демобілізації з армії відповідач став постійно проживати спільно зі своєю родиною за адресою: АДРЕСА_2. На його думку, відповідач втратив право користування квартирою, оскільки відсутній за місцем проживання більш ніж 6 місяців без поважної причини.

Рішенням Будьонівського районного суду м. Донецька від 14 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 12 грудня 2011 року, позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано ОСОБА_5 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення суду і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність та обґрунтованість судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову, правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням конкретних обставин справи з дотриманням норм процесуального права.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій по їх оцінці.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 14 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 12 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.