Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О., Нагорняка В.А.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокоменерго» про розірвання договору

за касаційною скаргою комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 березня 2011 року, -

У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, який у подальшому уточнював, мотивуючи свої вимоги тим, що 6 березня 2008 року між ним та комунальним підприємством «Теплові мережі Ізмаїлтеплокоменерго» (далі - КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго») було укладено договір про купівлю-продаж послуг з централізованого опалення його квартири АДРЕСА_1, строком на 1 рік з умовою, що договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання.

Посилаючись на те, що він звернувся з такою письмовою заявою 25 січня 2010 року, а КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» відмовилось від розірвання договору, ОСОБА_1 просив суд розірвати договір про купівлю-продаж послуг з централізованого опалення від 6 березня 2008 року та вважати його розірваним з 25 січня 2010 року.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 9 березня 2011 року, позов частково задоволено. Ухвалено розірвати укладений між ОСОБА_1 та комунальним підприємством «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» договір від 6 березня 2008 року про купівлю-продаж послуг з централізованого опалення щодо надання послуг з постачання теплової енергії у квартиру АДРЕСА_1. У задоволенні позовної вимоги про розірвання договору з 25 січня 2010 року відмовлено.

У касаційній скарзі КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» порушує питання про скасування рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 листопада 2010 року, ухвали апеляційного суду Одеської області від 9 березня 2011 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що 6 березня 2008 року між ОСОБА_1 та КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» укладено договір про купівлю-продаж послуг з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1, право власності на яку позивачем зареєстровано 20 лютого 2008 року. КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» відмовилось розірвати зазначений договір у відповідь на письмову заяву ОСОБА_1 від 25 січня 2010 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався ч.2 ст. 651 ЦК України, за якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, і обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем дотримано п. 29 укладеного між сторонами договору щодо процедури розірвання договору, а тому відмова ОСОБА_1 від отримання послуг теплопостачання у зв'язку з неналежним виконанням КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» договірних зобов'язань є безумовною підставою для розірвання договору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» подало апеляційну скаргу, в якій посилалося на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

У апеляційній скарзі КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» зазначало, що суд першої інстанції, виходячи з того, що КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» істотно порушено умови договору про купівлю-продаж послуг з централізованого опалення, укладений між ним та ОСОБА_1 6 березня 2008 року, не зазначив мотиви, з яких він дійшов до такого висновку, не вказав у чому полягають істотні порушення та якими доказами вони підтверджуються.

Крім того, заявник посилався на те, що відключення споживачів від централізованого опалення здійснюється відповідно до Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (z1478-05) . Таким чином, п. 29 договору про купівлю-продаж послуг з централізованого опалення від 6 березня 2008 року, згідно якого договір укладається на 1 рік і набирає чинності з дня його укладення, вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду, має застосовуватися у контексті з положеннями Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не з'ясував чи встановлені судом при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

У порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України апеляційний суд у достатній мірі не перевірив доводи апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, які спростовують такі доводи.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду на підставі ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїл-теплокомуненерго» задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 березня 2011 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.