6-24306св12 Про визнання недійсними договорів міни, дарування, купівлі-продажу квартири та витребування квартири з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом про визнання добросовісним набувачем майна - 10.10.2012 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Жовтоводська державна нотаріальна контора, приватні нотаріуси Жовтоводського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_10, комунальне підприємство «Жовтоводське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсними договорів міни, дарування, купівлі-продажу квартири та витребування квартири з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, треті особи: Жовтоводська державна нотаріальна контора, приватні нотаріуси Жовтоводського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_10, про визнання добросовісним набувачем майна, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2012 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_4 в інтересах свого батька ОСОБА_11 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Жовтоводська державна нотаріальна контора, приватні нотаріуси Жовтоводського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_10, КП «Жовтоводське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсними договорів міни, дарування, купівлі-продажу квартири та витребування квартири з чужого незаконного володіння.

У вересні 2009 року ОСОБА_8 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про визнання добросовісним набувачем майна.

Рішенням Жовтневого міського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2012 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Жовтоводська державна нотаріальна контора, приватні нотаріуси Жовтоводського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_10, КП «Жовтоводське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсними договорів міни, дарування, купівлі-продажу квартири та витребування квартири з чужого незаконного володіння задоволено частково.

Визнано недійсним: договір міни квартири АДРЕСА_1 на квартиру АДРЕСА_2 від 30 жовтня 2007 року укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_6, реєстраційний номер 3377; договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 26 грудня 2007 року укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_7, реєстраційний номер 9541; договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 5 січня 2008 року укладений між ОСОБА_7 і ОСОБА_8, реєстровий номер 11.

Витребувано у ОСОБА_12 на користь ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 11 414 грн. в рахунок відшкодування вартості квартири АДРЕСА_1.

Витребувано у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_2

Зобов'язано комунальне підприємство «Жовтоводське міжміське бюро технічної інвентаризації» скасувати реєстрацію квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 і відновити реєстрацію цієї квартири за ОСОБА_5, ОСОБА_11, яка діяла станом на 30 жовтня 2007 року.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 судові витрати по 352 грн. 79 коп. з кожного. В іншій частині позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про визнання добросовісним набувачем майна відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2012 року рішення Жовтоводського міського Дніпропетровської області від 13 січня 2012 року скасовано.

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Жовтоводська державна нотаріальна контора, приватні нотаріуси Жовтоводського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_10, КП «Жовтоводське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсними договорів міни, дарування, купівлі-продажу квартири та витребування квартири з чужого незаконного володіння залишено без розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції, із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_4 в інтересах свого батька ОСОБА_11 без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_11 не був обмежений в цивільній процесуальній дієздатності та ОСОБА_4 мала право звернення до суду з позовом від імені свого батька ОСОБА_11 лише як його представник за наявності належно посвідчених повноважень представництва в суді.

В частині зустрічного позову ОСОБА_8, суд апеляційної інстанції зазначаючи, що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні зустрічного позову, виходив з того, що зустрічні позовні вимоги про визнання добросовісним набувачем не передбачені ст. 16 ЦК України як спосіб захисту порушеного права.

Однак, повністю погодитись з висновками суду апеляційної інстанції не можна, оскільки такі зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, належної оцінки наданих ними доказів, та норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом (1618-15) , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

За змістом ч. 1 ст. 45 ЦПК України у випадках встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.

В матеріалах справи наявна копія медичної книги ОСОБА_11, з якої вбачається, що 22 листопада 2007 року лікарем неврологом виявлено порушення мозкового кровообігу в коркових гілках правої сторони, моторна афазія, аграфія (т. 1 а.с. 221-225).

Крім того, на а.с. 9 том 1 наявний висновок ЛКК № 4917, з якого вбачається, що у ОСОБА_11 відсутня мова, порушено функцію писемності.

Згідно свідоцтва про народження від 26 жовтня 1953 року серії ЯИ № НОМЕР_1 дочкою ОСОБА_11 є ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що зроблено актовий запис № 543. (т. 1 а.с. 11).

На підставі свідоцтво про шлюб від 28 лютого 1975 року ОСОБА_4 змінено прізвище на ОСОБА_4, про що зроблено актовий запис № 27 ( т. 1 а.с. 12).

Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_4 мотивувала таке звернення в інтересах свого батька ОСОБА_11 тим, що її батько на той час перебував в немічному стані та не мав можливості самостійно звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів, проте суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 210, 214 ЦПК України залишив поза увагою вказані вище норми матеріального та процесуального права, належним чином не перевірив підстав звернення ОСОБА_4 з вказаним позовом до суду та дійшов помилкового висновку про відсутність у ОСОБА_4 права на звернення за захистом прав та інтересів непрацездатного, немічного батька як його законного представника.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначаючи в мотивувальній частині ухвали, що підстави для скасування рішення першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічного позову відсутні та рішення в цій частині підлягає зміні щодо правового обґрунтування, залишив поза увагою те, що позовна вимога за зустрічним позовом є похідною від первісного позову та в порушення ст. 315 ЦПК України не зробив висновку про зміну рішення першої інстанцій в резолютивній частині ухвали.

Наведене свідчить, що при розгляді справи суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для її правильного вирішення, тому постановлена ним ухвала не може вважатись законною і обґрунтованою та в силу ч. 1 ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2012 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.