Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів: Гончара В.П., Карпенко С.О.,

Дербенцевої Т.П., Нагорняка В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Дніпропетровської обласної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», відділення № 2 Дніпропетровської обласної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про зобов'язання вчинити певні дії, визнання дій неправомірними, відшкодування моральної шкоди та стягнення судових витрат за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2012 року,

У липні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Райффайзен Банк Аваль», відділення № 2 Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про зобов'язання вчинити певні дії, визнання дій неправомірними, відшкодування моральної шкоди та стягнення судових витрат.

В обґрунтування позову посилалась на те, що 30 січня 2008 року між нею та Дніпропетровською обласною дирекцією ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір № 2203624983 на споживчі цілі та договір застави № 2203624983/7. 04 квітня 2011 року вона звернулася через свого представника до начальника відділення № 2 Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» із заявою надіслати їй відомості у формі довідки про суму за її зобов'язаннями перед банком, про виконання/неналежне виконання її зобов'язань за цим кредитним договором, на що 15 квітня 2011 року отримала відмову. Цю відмову 26 квітня 2011 року вона оскаржила до дирекції банку через свого представника, 11 травня 2011 року також отримала відмову у наданні зазначеної інформації.

Позивач зазначала, що 19 травня 2011 року вона особисто звернулася до відділення № 2 Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з аналогічним проханням. Заступник начальника відділення № 2 ОСОБА_5 її заяву прийняла, але відмовилася засвідчити її підпис під заявою без зазначення причин. 02 червня 2011 року вона отримала лист від відділення № 2 Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» із роз'ясненнями причин ненадання інформації.

ОСОБА_3 просила зобов'язати АТ «Райффайзен Банк Аваль» надіслати їй інформацію у формі довідки чи будь-якій іншій формі про те, що вона виконала усі зобов'язання згідно з кредитним договором, укладеним із Дніпропетровською обласною дирекцією ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та що всі зобов'язання за цим кредитним договором припинено 31 грудня 2010 року; визнати неправомірною відмову АТ «Райффайзен Банк Аваль» надати їй інформацію відповідно до заяви від 04 квітня 2011 року та скарги від 26 квітня 2011 року; визнати неправомірною відмову АТ «Райффайзен Банк Аваль» надіслати їй запитувану інформацію згідно з заявою від 19 травня 2011 року; відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 000 грн та судові витрати.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2012 року ОСОБА_3 у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2012 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6, задоволено частково, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано неправомірною відмову АТ «Райффайзен Банк Аваль» надіслати ОСОБА_3 запитувану інформацію згідно із заявою від 04 квітня 2011 року, а саме: довідки щодо виконання зобов'язань за кредитним договором № 2203624983 від 30 січня 2008 року та заяви від 19 травня 2011 року. Визнано неправомірною відмову АТ «Райффайзен Банк Аваль» надіслати ОСОБА_3 копії кредитного договору № 2203624983 від 30 січня 2008 року та договору застави № 2203624983/7 від 30 січня 2008 року. Стягнуто з АТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_3 500 грн моральної шкоди та 45,25 грн витрат у справі. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що 30 січня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції був укладений кредитний договір № 2203624983 та договір застави № 2203624983/7.

04 квітня 2011 року ОСОБА_3, через свого представника - ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності від 12 березня 2011 року, звернулася із заявою до начальника відділення № 2 Дніпропетровської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», у якій просила надати їй довідку про те, що вона виконала всі зобов'язання згідно з кредитним договором № 2203624983 від 30 січня 2008 року та, що всі зобов'язання за цим договором припинено з 31 грудня 2010 року.

15 квітня 2011 року начальник відділення № 2 Дніпропетровської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовив ОСОБА_3 у наданні такої довідки, посилаючись на те, що така інформація містить банківську таємницю, тому банк не має правових підстав щодо розкриття цієї інформації. Крім того, у заяві від 04 квітня 2011 року підпис ОСОБА_3 нотаріально не засвідчений.

26 квітня 2011 року ОСОБА_3 звернулася зі скаргою до Дніпропетровської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», щодо ненадання запитуваної нею інформації про її зобов'язання за кредитним договором № 2203624983 від 30 січня 2008 року.

На скаргу ОСОБА_3 від 26 квітня 2011 року, 11 травня 2011 року Дніпропетровська обласна дирекція ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомила, що банком було відмовлено у наданні інформації стосовно виконання зобов'язання за кредитним договором, оскільки підпис у заяві від 04 квітня 2011 року про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, нотаріально не засвідчений. Уповноважена особа банку не мала можливості засвідчити підпис у зв'язку з тим, що вищезазначена заява була надана до банку не особисто ОСОБА_3, а третьою особою без відповідних повноважень.

19 травня 2011 року ОСОБА_3 звернулася із заявою до начальника відділення № 2 Дніпропетровської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», у якій просила надати їй інформацію про те, що вона виконала всі зобов'язання згідно з кредитним договором № 2203624983 від 30 січня 2008 та, що всі зобов'язання за цим договором припинено з 31 грудня 2010; надіслати зазначену інформацію їй, або видати на руки її представнику копію кредитного договору, копію договору застави; засвідчити її підпис під даною заявою.

У відповідь на звернення від 19 травня 2011 року ОСОБА_3 було надіслано повідомлення та запропоновано особисто звернутися до відділення АТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на конфіденційність інформації.

22 листопада 2011 року на звернення ОСОБА_3 від 22 жовтня 2011 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надіслав довідку, що підтверджувала виконання ОСОБА_3 всіх зобов'язань за кредитним договором № 2203624983 від 30 січня 2008 року, про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення поштового відправлення та реєстр № 23/01 від 23 листопада 2011 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що 22 листопада 2011 року на звернення ОСОБА_3 від 22 жовтня 2011 року відповідач надіслав довідку про виконання нею всіх зобов'язань за кредитним договором, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 22 листопада 2011 року надав довідку про виконання ОСОБА_3 всіх зобов'язань за кредитним договором, тобто під час розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (далі - Закон) інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів.

Згідно із ст. 61 зазначеного Закону, банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: 1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; 2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю; 3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; 4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом. Банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги де клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону.

Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що запитувана ОСОБА_3 інформація не є банківською таємницею, а тому дійшов обґрунтованого висновку про визнання неправомірною відмову АТ «Райффайзен Банк Аваль» надіслати ОСОБА_3 запитувану інформацію згідно із заявою від 04 квітня 2011 року, а також визнання неправомірною відмову АТ «Райффайзен Банк Аваль» надіслати ОСОБА_3 копії кредитного договору № 2203624983 від 30 січня 2008 року та договору застави № 2203624983/7 від 30 січня 2008 року.

Відповідно до ст. ст. 5 та 31 Закону України «Про інформацію» усі громадяни України мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів і державні органи та організації, інформаційні системи яких вміщують інформацію про громадян, зобов'язані надавати її безпосередньо на вимогу осіб, яких вона стосується. У разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

Стягуючи з відповідача на користь позивача 500 грн у відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходив із того, що протиправною поведінкою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» позивачу завдано моральну шкоду.

Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З урахуванням указаних норм колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.